Вхід

Наслідки Варшавської битви чи Хто кому брати?

44f79a3050be4318764b19a0ba932965

96 років тому, 25 серпня 1920 року завершилася Варшавська битва – переможний бій радянсько-польської війни 1919-1921 р.р., яким Польща зупинила наступ Червоної армії, зберегла свою незалежність і право на реальний вихід з Російської імперії. У березні 1921 р. був підписаний Ризький мирний договір, яким встановлений кордон між Радянською Росією та Польщею. До Польщі за ним відійшли обширні території Західної України та Західної Білорусі. За угодою з більшовиками Польща додала собі Гродненську та Віленську губернії, частину Мінської губернії з містами Несвіж, Докшиці і Столбці, західні частини Волинської губернії з містами Луцьк, Рівне, Кременець.

350px-Liniadmowskiego

Так совєти створили Польщі її «східні креси».

350px-Caricature_for_Riga_Peace_1921

Це здійснювалося з переконанням у можливості національної асиміляції Росією та Польщею білорусів та українців, вважаючи мешканців цих країн «неісторичними народами», в насильницький спосіб відбувалася русифікація та полонізація завойованих територій. Як бачимо, ні царській, ні радянській Росії, ні Польщі це не вдалося. За століття не вийшло жодними драконівськими методами знищити ні українську, ні білоруську мову, культуру, відчуття національної ідентичності.

 

Минуло майже століття з часу останнього поділу України. Постала нова Держава – незалежна Україна, яка щойно відзначила своє 25-ліття.

Чи заспокоїлися сторони, які 95 років тому розірвали Україну на Західну і Східну, поділивши між собою? Виглядає, що ні.

Незалежність відстоюємо кров’ю, на східному кордоні точиться кровопролитна війна з «братнім російським народом», в якій Україна захищає не лише власну територію – світовий правопорядок, грубо порушений Росією, спокій і територіальну цілісність Європи, і щонайперш – Польщі.

Що маємо на західному кордоні? Спокій, підтримку, упевненість у непорушності дружби? Мали все це донедавна. До сумно відомого рішення польського Сейму про «геноцид» поляків на Волині.

Попри мудре попередження Іоанна Павла ІІ, попри мудрість і виваженість попереднього керівництва Польщі, знищеного одним ударом російської імперії у літаку під Смоленськом, нова польська еліта, що прийшла на розчищене росіянами місце, заходилася втілювати вигідну росіянам політику. Після одностайної дружньої підтримки України в часи Майдану та на початку українсько-російської війни на Сході з невідомих причин, в яких ясно стирчать вуха москви, почалася масова істерія про «східні креси», «те кєдись било наше!», про нібито масові вбивства, що мають ознаки геноциду поляків.

Так, наша історія повна гірких сторінок. Наші предки частенько ворогували й схрещували шаблі. Але чому ми, їхні нащадки, люди сучасної Європи, маємо виймати їхні поіржавілі мечі й мститися одне одному за давно заподіяні кривди? Кому це вигідно?

Мудрий шукає друзів і береже союзників. Немудрий плодить ворогів і викопує з могил скелети давніх образ.

Перед хижим оскалом спільного ворога – путінської росії – мудрі люди України та Польщі мусять гуртуватися й боронитися спільно.

Але що маємо реально? В ЗМІ Польщі звучить ненависть і прагнення помсти. Україну розглядають як буферну територію між Варшавою і Москвою. Дуже прикро, що Сейм виявився одностайним у рішенні посварити сучасну Україну із сучасною Польщею, використовуючи спільну трагедію обох народів, убивства, що часто були інспіровані радянськими майстрами провокацій.

Нас повчають, хто є наші герої, кого маємо шанувати, кого зневажати. Гідний подиву спільний погляд Варшави та москви на постаті нашої історії!

Так не буде, дорогі наші брати-поляки. Про стосунки «пан і пахолок» забудьте навіки!

Україна – незалежна держава, і тільки нам вирішувати, хто є героями і лідерами нації. Ми продовжуватимемо і посилюватимемо героїзацію УПА – наших справжніх героїв, що боролися проти поневолювачів з обох боків – і радянського, і польського, і проти русифікації, і проти полонізації. Це вирішувати тільки українському народу.

У тій гіркій війні на «східних кресах» рахунок був рівним – поляки убивали українців, українці убивали поляків, не тому, що ті були поляками, а тому, що співпрацювали з НКВС. Маємо докази. Вивчаємо.. Ми не хотіли загострювати стосунків і виймати з могил наших загиблих, але нема ради, доведеться.. Наші історики працюють, працюють і прості люди, що село за селом опитують – підтверджують чи спростовують, домагаючись максимальної об’єктивності та правди. Матеріали – в наступній публікації.

Українське військо нині – найпотужніша і найбоєздатніша військова сила в Європі. Ціною дорогоцінної крові наших синів ми боронимо Європу і Польщу. Хто про це забув – ризикує. Хто це ігнорує – помиляється. Українська шабля не гнеться й не ламається. Поки українське військо незламне, Європа спить спокійно. Дивна ж ваша вдячність за цей спокій.

І все ж – саме Президент Польщі стоїть з Президентом України, приймаючи парад. Тому надія є.

2905загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

2 Коментарі
  • Тарас Коковський
    Опубліковано 12:45h, 27 Серпень Відповіcти

    Леся має дар розгледіти глибинні речі і скерувати до роздумів про правдиву їхню сутність.

  • Едуард
    Опубліковано 21:34h, 29 Серпень Відповіcти

    Дуже хочеться думати що цей вчинок Польського сейму лишиться прикрим непорозумінням.