Коли вранці ти прокидаєшся і розумієш, що довкола – місто, якому 2800 років, в якому зібрані незліченні скарби і яке чекає на тебе, кава не так уже й тонізує. Головне – це передчуття зустрічі – з містом і з людиною, яка має познайомити нас із ним.
З пані Олександрою Лукань ми запізналися випадково через Фейсбук. Соціальні мережі для того й вигадані, щоб незнайомі люди могли комунікувати, але ця зустріч виглядала незвичайною. Все видавалося Господнім знаком – ми саме зібралися їхати до Риму, а пані Олександра виявилася.. професійним ліцензованим гідом по Риму та Ватикану! Просто чудеса якісь! Понад те – сама запропонувала показати нам місто! Та ще й відповідно до наших зацікавлень.
Тому сьогодні – особливі, авторські екскурсії від Олександри Лукань!
Сьогодні – не гонка за гідом і спостереження його парасольки чи п’ят, сьогодні – його величність Рим.
З пані Олександрою ми зустрілися біля метро Кавур.
Одразу впізнали цю струнку юну жінку. І її одразу захотілося обійняти. Далеко не кожного пускаєш до серця отак одразу, з першої зустрічі.
Олександра Лукань – наша землячка зі Львова, майже 10 років мешкає в столиці Італії. За професією – історик. Журналіст. Починала у Римі як редактор газети. За роки роботи має понад два десятки авторських екскурсій – загальних, цікавих кожному, хто прагне познайомитися із Вічним містом, та особливих, із певним спрямуванням. А наше з Тарасом спрямування просте і зрозуміле кожному християнину – вклонитися святощам Риму.
Від нашої неоціненної супутниці дізналися стільки, й завдяки їй побачили стільки, що буде гріхом великим не спробувати передати вам бодай частку відкритого нашим очам і серцям.
Тому моя фотоподорож буде не по місту, а по кожній церкві окремо.
Наша зустріч біля метро Кавур визначалася тим, що того дня була призначена наша зустріч із читачами при парафії Сергія і Вакха. Та про це – згодом.
Від маленької гамірної площі крокуємо тісними безладними вуличками району, що за часів давнього Риму називався Субура – будували як кому виходило, тому все так заплутано і криво – звідси – сумбур. Сумбурно-таки..
Рим – не тільки вулиці, а й сходи.
На цих пагорбах інакше не можна. Йдемо до базиліки св.Петра у веригах. Підіймаємося сходами крізь будинок, мальовничо повитий плющем. І пані Олександра оповідає, що сходи – не просто собі сходини.. тут у давні часи розгоралися такі пристрасті..
Згадую голос нашого гіда: “З вулиці Кавур, що з’єднує імператорські форуми із вокзалом Терміні, широкими сходами піднімаємось до монументального палацу, обвитому плющем, за яким не відразу і побачиш вишуканий балкон-лоджію, спроектований Рафаелем. Притишує зелень і якесь ледь відчутне сум’яття, що з’являється відразу, після першого погляду на сходи, на арку і величний палац. І зовсім скоро все стає зрозумілим. За легендою тут проживав Сервій Туллій – шостий римський цар (етруський , пам’ятаєте, в дореспубліканський період було сім етруських царів, перші з яких – Ромул і Рем). І було у нього дві доньки Туллії (в стародавньому Римі у патриціїв жіночих імен не було – доньки брали родинне ім’я - домен і номен, а щоб не сплутати, яка саме, уточнювали числівником Пріма, Терція, Октавія. Наприклад, у Юлія Цезаря була дочка Юлія (другу дочку називала Юлілла, третю – Юлія Терція, в родині Сервіліїв – Сервілія, Доміціїв – Доміція – Доміцилла ) Не зважаючи на курйозний відступ, історія родини – трагічна. Одна із Туллій, негарна, зла і підступна, спочатку із ревнощів вбиває свою гарну і добру сестру, попередньо спізнавшись із її чоловіком, вбиває свого супруга, а далі – скидає з трону батька, та ще й прокочується по його тілу на колісниці, яку не зуміла стримати. Всі ці пристрасті відбувались на сходах.”
На оцих самісіньких сходах.. Брррр… Та це ще не кінець. Минуть роки, і ці сходи називатимуть “Скала Борджіа”.. Будинок з плющем сумно відомий папа Родріго Борджіа подарує своїй коханці Ваноцці Каттані, яка народила йому таких чудових і відомих діток, як синочки Чезаре, Джованні і донечка Лукреція (на її могилі написано: «Лукреція – дочка, дружина і невістка Родріго Борджіа» – що сіє значить, широкому загалу відомо). Отут дітоньки бігали, розважалися, отут потім знімали фільми про їхні милі розваги – на цих не менш сумно відомих сходах. Але історія цього папського і дуже «святого» сімейства не входить до сфери моїх наукових зацікавлень.
Отакий він, Рим – святощі й розпуста поруч, на одних сходах. Бо ж сходами можна підійматися, а можна – зовсім навпаки..
Пробігаємо чимскоріш під аркою будинку злочинного папи, й опиняємося на залитій сонцем, просторій і світлій площі. Ця місцина була віддавна облюбована римськими патриціями. Серед інших розкішних палаців (розкопки підтверджують їх наявність тут, починаючи із 3 ст. до н. е.) стверджують історики , тут проживали Юлій Цезар, Клавдій, Мессаліна , Нерон.
Ми піднялися до базиліки Сан-П’єтро ін вінколі – скромної, непримітної, як більшість старих римських церков. Церква збудована у 432-440 роках для почитання особливої реліквії – ланцюгів св..Петра, якими апостол був скутий за часів своїх арештів – в Єрусалимі у 42 році за наказом Ірода Агріпи і у Римі за часів Нерона.
Про перше ув’язнення і чудесне звільнення від вериг читаємо у Діяннях апостолів: «5 Отож, у в’язниці Петра стерегли, а Церква ревно молилася Богові за нього. 6 А як Ірод хотів його вивести, Петро спав тієї ночі між двома вояками, закутий у два ланцюги, і сторожа пильнувала в’язницю при дверях. 7 І ось Ангол Господній з’явився, і в в’язниці засяяло світло. І, доторкнувшись до боку Петрового, він збудив його, кажучи: Мерщій вставай! І ланцюги йому з рук поспадали.»
Ці вериги зберігалися в Єрусалимі, у 439 році патріарх Ювеналій подарував їх імператриці Євдокії, котра перевезла святиню до Константинополя і подарувала своїй дочці Євдоксії. Коли Євдоксія, донька Євдокії та візантійського імператора Теодора, виходить заміж за Валентина 3, переїхавши до Риму, вона облюбовує пагорб, з якого відкривався чудовий краєвид на форуми та Колізей і купує будинок якогось аристократа, побудований в 2 столітті. Саме він і став основою закладеного тут мартирію (культової споруди, в якій або був похований мартирій – мученик (такий переклад слова ), або зберігалися знаряддя його тортур.
Так ланцюг св. Петра опинився у Римі. Євдоксія подарувала його папі Льву І. За переданням, коли папа Лев узяв обидва ланцюги – той, що зберігався у Римі, і привезений з Єрусалима, вони нерозривно об’єдналися в один. Цей знак ув’язнення апостола Петра та його страждань нині можемо бачити під центральним вівтарем церкви у прозорій дароносиці.
Кожен, хто відвідує Сан П’єтро ін вінколі, іде ще й на зустріч із Мойсеєм Мікеланджело.
У базиліці знаходиться надгробок папи Юлія ІІ, який мав за монументальністю перевершити всі відомі до того часу – Мікеланджело планував спорудити композицію із 42-х скульптур! Проте втілити вдалося лише Мойсея та Рахіль і Лію – персонажів Старого Заповіту обабіч пророка. Викликає певний подив голова пророка – Мойсей зображений із двома «рогами», що символізують Боже осяяння. Це не єдине зображення такого штибу – Мойсея, автора біблійного п’ятикнижжя, традиційно зображували з «ріжками» – так хибно переклали оригінальний текст «cornutam», що значить – «осяяний», проте корінь слова «cornu» потрактували як «ріг», і замість сяйва скульптурний Мойсей має роги.. В оригіналі давньоєврейського тексту вживається слово qâran - kaw-ran‘ - to push or gore; figuratively rays: – have horns, shine – утворювати форму клину - сяяти, випромінювати..
Вихід 34: 29,30 І сталося, коли сходив Мойсей з гори Сінай, а обидві таблиці свідоцтва в Мойсеєвій руці при сході його з гори, що Мойсей не знав, що лице його стало променіти, бо Бог говорив з ним.30 І побачив Аарон та всі Ізраїлеві сини Мойсея, аж ось лице його променіло, і вони боялися підійти до нього!… 35 І бачили Ізраїлеві сини лице Мойсеєве, що променіло лице Мойсеєве. І Мойсей знов накладав покривало на лице своє аж до відходу свого, щоб говорити з Ним.
На стелі – фреска початку 18 століття з історією про вериги Петра.
Ліворуч – поховання відомих флорентійських скульпторів..
Назагал церква не вражає розкішшю.
Вражає мистецьким скарбом і святістю реліквій, у ній уміщених.
Наша подорож триває..
3595загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні
Анжела Горпинчук
Опубліковано 10:46h, 09 ЧервеньДЯКУЮ!!!
Дуже цікаво почути по ріг Мойсея. Колись також звертала увагу на таку анатомічну ненормальність святого і вже не пригадаю хто саме з богословів переконав мене, що то був саме ріг натуральний, а не випромінювання чи сяйво. Ріг у Біблії – символ сили і влади, приміром є таке в 1Сам.2:1: “І молилася Анна та й проказала: “Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі! Розкрилися уста мої на моїх ворогів, бо радію з спасіння Твого!” Або: ” Із ним Моя вірність та милість Моя, а Йменням Моїм його ріг піднесеться” (Пс.88:25). У Енциклопедії Брокгауза, на жаль, пояснення не знайшла о. Вячеслав також думає, що роги були реальними. Дякую за Ваше дослідження, знову підігріли мій інтерес до вивчення цього питання.
Безмежно вдячна за детальну розповідь Вашої з пастирем Тарасом мандрівки!!!
Леся Романчук
Опубліковано 19:09h, 09 ЧервеньЩодо Мойсеєвих рогів – аналіз провів о.Тарас, я б сама не ризикнула, хоч і знала, що це помилка перекладу. Такі речі потребують професійного підходу у вивченні. Вважаємо, що про такі речі треба писати, бо щирокому загалу вони відомі мало.
Анжела Горпинчук
Опубліковано 17:51h, 08 ЛипеньПані Лесю, дякую ще раз! Неправильно витрактувала слова о.Вячеслава. Насправді він так само переконаний, як і Ви, і пастир Тарас, що то таки сяйво. Дякую ще раз. Закрила для себе ще одне питання :), звісно ж, з Вашою поміччю. Ви така молодець, що досліджуєте і ділитеся з загалом такими насправді дуже важливими моментами! Захоплююся Вами! Дякую, дякую і ще раз безліч разів ДЯКУЮ!!!
Леся Романчук
Опубліковано 19:34h, 08 ЛипеньДуже приємно прочитати, що Ви погоджуєтеся.. Часом бувають помилки перекладу, які стають джерелом суперечок. Але на те ми досліджуємо Писання, щоб аналізувати і проливати світло істини.. Але о.В’ячеслав у цих питаннях для мене абсолютний авторитет.