Вхід

Відкритий лист убивці мого сина

DSC07030-700x465

Спочатку було слово. І слово – всесильне. Раніше я тільки вірила в це, тепер – знаю.

В країні, де безсилий закон, де бездіяльність слідчих, прокурорів, продажність суддів та злодіяння адвокатів є просто зашморгом на шиї держави та суспільства, Слово все-таки діє.

Два роки ці негідні суддівських та прокурорських мантій люди вовтузилися, вдаючи активну діяльність – хай не простить їх Господь!, пили мої сльози, живилися кров’ю – і нічого не робили!

Нарешті моє терпіння урвалося. Я написала цього листа самому убивці. І отримала відповідь.

Слово працює. Знайте. Використовуйте.

От він, цей лист, написаний на св. Андрія, 13. 12. 2015 року Божого.

 

Доброго дня, Андрію!

Сьогодні день св. Апостола Андрія Первозванного, Вашого небесного покровителя, велике християнське свято.. Апостол Андрій приніс світло Христового слова на нашу землю, Україну.

А вчора був Ваш день народження, Вам виповнилося 22 роки. Вітаю Вас. Бажаю почати із цієї дати відлік іншого часу свого життя – життя по правді і по закону, як належить християнину, як учив св. Андрій.

Можуть здатися дивними такі слова від матері людини, якої не стало на світі через Ваш учинок. Але на суді я сказала, що прощаю і не тримаю зла. Це правда. Я не бажаю Вам зла. І не хочу, щоб зло, яке вже вчинене, помножувалося.

Розумію, що колонія, якою б комфортабельною не була, все-таки не воля, і молодій людині не варто проводити там своє життя. Думаю, за два роки, які минули, Ви мали час замислитися над своїм життям. Але не впевнена, що довкола Вас є добрі порадники, які наставляють на шлях каяття і виправлення.

Вже минуло майже два роки з тієї ночі, коли Ви забрали життя мого сина. Немає дня, немає години, коли б я не думала про свого Сашуню, не кликала б його і не плакала за ним.

Так само тужить за Вами Ваша мама і вся родина.

Вже через кілька місяців Ви могли б вийти на волю по умовно-достроковому звільненню і повернутися додому, до своїх рідних.

Я не хочу Вам зла. Але навколо Вас є люди, що радять Вам і Вашим батькам діяти протизаконно. Хтось навчив Вас, що вирок суду можна не виконувати і показав шлях. Це була велика помилка. Хтось навчив Вас «подарувати» належне Вам нерухоме майно, а саме – магазин – своїй матері і таким чином уникнути сплати сум, що присуджені рішенням суду. Повторюю, це була велика помилка, яка загрожує серйозними неприємностями всім учасникам незаконної оборудки, але в першу чергу Вам.

Мій адвокат невтомно пише листи в усі можливі інстанції – і його чують. На вимогу голови Комітету боротьби з організованою злочинністю та корупцією проти Вас відкрите нове кримінальне провадження за ст. 382 п.1 – умисне ухилення від виконання рішення суду.

Пояснюю, щоб Ви зрозуміли: у Вас було нерухоме майно, тобто Ви мали можливість виконати рішення суду, але Ви його відчужили – подарували, тобто вчинили активні дії, спрямовані на те, щоб рішення не було виконане. Це є злочином проти правосуддя. За цією статтею Вам загрожує штраф від 500 до 1000 мінімальних зарплат або до трьох років ув’язнення.

Не вірте тим, що обіцяють «все порішати», Ви їм вже одного разу повірили і саме завдяки їм опинилися за гратами. Ці люди Вас обдурюють. Вони навіть не пробували виконати свої обов’язки чесно. Їм вигідно викачувати з Ваших батьків гроші. А Ви у той час сидите в колонії. Одну справу вони вже програли. Програють і другу. Бо на моєму боці – закон і право матері, що втратила дитину. Зі мною – влада і відомі народні депутати, що займаються судовою реформою, і Ваша справа дуже актуальна, бо йдеться саме про невиконання судових рішень, а це – суспільна проблема.

Хочу написати Вам відкрито – перед Вами зараз лежать два шляхи. Якщо Ви чинитимете так, як радять Ваші адвокати, Вам гарантований новий термін. 4 роки і 6 місяців, які вже маєте, і ще 3. Скільки разом? Дві судимості.. Як починати життя із таким багажем? Якби Ви вчасно і добровільно виплатили те, що присудив суд, справа була б закінчена. І єдине, чого я хочу – закінчити її і забути про суди і все, що з ними пов’язане.

Знаю, що зараз Ви думаєте про умовно-дострокове звільнення. Ви ще не втратили цей шанс. Виконайте рішення суду. Подумайте над тим, що це – справедливо. Ви убили мого сина. Убили мою надію на забезпечену старість, на продовження нашого роду. Ви убили моє майбутнє. Із цим тепер будете жити. А Ваші адвокати хитрують, щоб не сплатити ці жалюгідні копійки? Де совість? Як Ви подивитеся в очі своїм друзям? Це ж низько і недостойно чоловіка, бізнесмена..

Я пам’ятаю, що Ви сказали на суді і як Ви це сказали.. Хотілося вірити, що каяття було щирим. І тому я даю Вам цей шанс – виконайте рішення суду і виходьте на свободу. Я не буду це оскаржувати і зчиняти галас у пресі.

Але маю кілька умов:

  1. Хочу, щоб Ваше розкаяння було щирим і щоб Ви назавжди вирішили для себе ніколи більше не перевищувати швидкість і завжди пам’ятати, чим закінчується легковажна поведінка за кермом і в житті.
  2. Ви працюватимете чесно і ніколи не вдаватиметеся до брехні та хабарництва, житимете у злагоді з Богом і Господніми заповідями.
  3. Ви будете щасливим. Знайдете собі скромну гарну дівчину, одружитеся і народите багато дітей. Виховаєте їх чесними і порядними громадянами України, добрими християнами.
  4. Ви шануватимете своїх батьків. І зробите все, щоб життя їхнє було спокійним, і вони більше не тривожилися за Вас. Надто багато вони пережили.
  5. І останнє.. Двічі на рік, 2 квітня – в день народження Сашка – і 23 грудня – в день його загибелі – ми будемо зустрічатися на його могилі. Її легко упізнати, я поставила синові пам’ятник – вітрильник. На ньому мій вірш «Синьооке диво». Сашуня був Синьооким Дивом. А його загибель зробила його легендою. Ми зустрічатимемося, поки я зможу приходити.. Ви будете розповідати про своє життя і про виконання моїх умов. А після моєї смерті Ви будете приносити на його могилу по дві червоні троянди в день народження і день загибелі. Це не дуже складно? Не дуже дорого для Вас?

 

Вам це здається дивним? Чому я пишу Вам, чому витрачаю на це дорогоцінний час відомої письменниці і нерви.. Бо була на те Господня воля, щоб наші долі перетнулися в місці зіткнення того вашого чорного джипа і таксі, в якому їхав додому мій дорогий хлопчик. І я відчуваю відповідальність за Вас перед небом.

Така у мене робота – я понад 30 років вчу студентів. Таке покликання – пишу книжки. Я – лікар. І моя професія – боротися за людину до останньої можливості.

Змініть своє життя просто сьогодні, на св. Андрія. Апостол навертав цілі народи, йому зовсім не важко навернути до Господа ще одне Боже дитя – Андрія Стефаніва.

 

Господнього благословення Вам!

Леся Романчук, мама Олександра.

 

13.12.2015

 

P.S. Поки шукала адресу колонії, минуло 23 грудня, день смерті Сашка. Скоро Новий рік – уже третій, який Ви зустрінете за гратами. А ще за кілька днів – Різдво.

Бажаю Вам духовного очищення і відродження у Христі. Повірте у правду Божого дитятка – і світ навколо зміниться.

 

1776загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

7 Коментарі
  • Тарас Коковський
    Опубліковано 21:04h, 07 Лютий Відповіcти

    якщо уповання на людський суд виявиться марним, то є ще суд Божий, який не обійти і не оминути. Його присуд діє довіку. Волання і благанння дітей Божих, їхній зойк – долинають до вух Божих. Написано: “почуєш Ти з небес їхню молитву та їхнє благання, і вчиниш їм суд!” (2 Хронік 6:35).

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:59h, 07 Лютий Відповіcти

      Думаю, краще прийняти суд земний і покуту на землі, ніж дочекатися суду Божого. Який наздожене теж на землі.. всіх, хто грішить, і всіх, хто гріх покриває..

  • Марина
    Опубліковано 18:08h, 08 Лютий Відповіcти

    а що вам відповів Андрій? чи пристав на ваші умови?

    • Леся Романчук
      Опубліковано 14:54h, 09 Лютий Відповіcти

      Марино, його відповідь – сухі слова, продиктовані в колонії.. не вони мене цікавлять. Хочу почути від нього особисто і побачити його очі. Думаю, колись це станеться.
      А на мої умови важко не пристати. Схоче чи ні, а гризтиме сумління.

  • Леся Романчук
    Опубліковано 10:07h, 07 Лютий Відповіcти

    А це сталося.. Бо все стається за волею Божою.. Сталася і наша зустріч з Андрієм.
    Виявилося, що мого листа в колонії йому не передали. Нехай це паскудство залишиться на совісті лінивих і байдужих людей, які виконують свої обов’язки так, щоб не виконувати. Святий Петро їм зарахує.
    Але – сталося. Минулого року 9 березня приходжу на обхід у свою палату – а там Андрій, його дружина з новонародженим сином і його мати.. Дружина – та сама Вікторія, яка, можливо, сиділа за кермом, і вже точно сиділа поруч – і не зупинила, не застерегла від біди..
    Ми поговорили зх Андрієм. Листа він не читав, але сталося навіть на краще – я сказала йому це в очі. Він почув. В день народження Сашка і в день загоибелі на могилі є знак – червоні троянди.
    А три місяці тому, перед днем Всіх святих, 31-го жовтня, ми зустрілися на цвинтарі. Андрій навмисне прийшов раніше, щоб нікого не було. Ми – теж. Але ми зустрілися. Тепер свічка пам’яті горить у лампаді висотою з Ейфелеву вежу, яку засвітив Андрій. Поговорили. На прощання Тарас сказав йому: “Прошу Господа, щоб полегшив твій хрест, бо він – важчий за наш. І тобі нести його довше – тоді, коли і нас не буде”.
    З того дня полегшав і мій хрест.

  • Наталья
    Опубліковано 17:28h, 08 Лютий Відповіcти

    Читаю та плачу… Леся, Ви – велика людина! Втратити сина і при цьому, піклуватися про стан душі його вбивці… – далеко не кожний зможе так простити… Ви – Велика матір, жінка, лікар, просто Людина з великої літери! Я бажаю Вам сили, щоб витримувати те горе, що сталося… Просто не можу заспокоїтися… Тримайтеся.

    • Леся Романчук
      Опубліковано 18:27h, 08 Лютий Відповіcти

      Коли стається таке, рано чи пізно приходиш до думки, що Бог послав випробування, і чекає, як ти з нього вийдеш.. Я пробую вийти так. Прощення – великий дарунок. Це важко, але дає полегшення в першу чергу самій.