Коментарі до Відкритий лист убивці мого сина

Від: Леся Романчук

Леся Романчук — Thu, 08 Feb 2018 16:27:38 +0000

Коли стається таке, рано чи пізно приходиш до думки, що Бог послав випробування, і чекає, як ти з нього вийдеш.. Я пробую вийти так. Прощення – великий дарунок. Це важко, але дає полегшення в першу чергу самій.

Від: Наталья

Наталья — Thu, 08 Feb 2018 15:28:49 +0000

Читаю та плачу… Леся, Ви – велика людина! Втратити сина і при цьому, піклуватися про стан душі його вбивці… – далеко не кожний зможе так простити… Ви – Велика матір, жінка, лікар, просто Людина з великої літери! Я бажаю Вам сили, щоб витримувати те горе, що сталося… Просто не можу заспокоїтися… Тримайтеся.

Від: Леся Романчук

Леся Романчук — Wed, 07 Feb 2018 08:07:41 +0000

А це сталося.. Бо все стається за волею Божою.. Сталася і наша зустріч з Андрієм.
Виявилося, що мого листа в колонії йому не передали. Нехай це паскудство залишиться на совісті лінивих і байдужих людей, які виконують свої обов’язки так, щоб не виконувати. Святий Петро їм зарахує.
Але – сталося. Минулого року 9 березня приходжу на обхід у свою палату – а там Андрій, його дружина з новонародженим сином і його мати.. Дружина – та сама Вікторія, яка, можливо, сиділа за кермом, і вже точно сиділа поруч – і не зупинила, не застерегла від біди..
Ми поговорили зх Андрієм. Листа він не читав, але сталося навіть на краще – я сказала йому це в очі. Він почув. В день народження Сашка і в день загоибелі на могилі є знак – червоні троянди.
А три місяці тому, перед днем Всіх святих, 31-го жовтня, ми зустрілися на цвинтарі. Андрій навмисне прийшов раніше, щоб нікого не було. Ми – теж. Але ми зустрілися. Тепер свічка пам’яті горить у лампаді висотою з Ейфелеву вежу, яку засвітив Андрій. Поговорили. На прощання Тарас сказав йому: “Прошу Господа, щоб полегшив твій хрест, бо він – важчий за наш. І тобі нести його довше – тоді, коли і нас не буде”.
З того дня полегшав і мій хрест.

Від: Леся Романчук

Леся Романчук — Tue, 09 Feb 2016 12:54:11 +0000

Марино, його відповідь – сухі слова, продиктовані в колонії.. не вони мене цікавлять. Хочу почути від нього особисто і побачити його очі. Думаю, колись це станеться.
А на мої умови важко не пристати. Схоче чи ні, а гризтиме сумління.

Від: Марина

Марина — Mon, 08 Feb 2016 16:08:19 +0000

а що вам відповів Андрій? чи пристав на ваші умови?

Від: Леся Романчук

Леся Романчук — Sun, 07 Feb 2016 19:59:17 +0000

Думаю, краще прийняти суд земний і покуту на землі, ніж дочекатися суду Божого. Який наздожене теж на землі.. всіх, хто грішить, і всіх, хто гріх покриває..