У МЕРЕЖИВІ МЕРЕЖІ Інтернетна повість Частина 1 Стук-стук… Поїзд. Це ритмічне гойда-гойда і стукотіння помалу-поволі перетворюється на люленьки-люлі-колись-колись-колисанко. Стук-стук і гойда-да, ледь перерване на люлі-люлі, несе мене до нової книги. Якщо хтось читає ці рядки, значить, – сталося, відбулося. Моя дивна книжечка, де все буде від Я. Злякалася. Як добре було...
Він ніс свій хрест, не легший, як в Учителя, І рік, і два, і двадцять. Ще не тут. Ще не пора, не місце відпочити. Той хресний шлях, ота хрестова путь. Він ніс його у холод і у спеку У синю даль незайманих снігів, Він ніс хреста і слово так далеко Від пальмово-оливкових...
Історія цієї маленької поеми давня й дивовижна. Моя мама родом із славетного Дерманя на Рівненщині. Їх було у бабусі Меланки та діда Якова п'ятеро - старший брат Іван, сестра Марія, моя мама Лідія, брат Микола і наймолодший - Адам. Волинь - край лісів. Там у 1943-му зродилась...
Я назагал людина мирна. Пані Уляні я терпіла довго. І протяги терпіла, і дозвіл сидіти на мокрому й зимному.. Але нині терпінню настав край! Щойно я зварила українську національну страву, як з Інтернету пролунало - хве! Перші страви, на думку в.о.міністра, можна відмінити, від них жодної...
Леся Романчук поезія “ Стало холодно вечорами…” збірка “Тобі” "Стало холодно вечорами, В небі синьому мерзнуть зорі. Щось непевне лягло між нами, Щось непевне і непрозоре. Щось тривожно блукає містом, Щось спокою намарне просить, І цілує зелене листя Золотими вустами осінь. Ще долоня твоя тремтливо Зігріває холодні пальці, І кружляє зелена злива У барвистім осіннім танці. Довга ніч по короткій днині Шепотіла слова...
До слави тореадора Грізний суперник не звик. Його називають торо — По-нашому — просто бик. Арена кличе актора До бою всього лиш раз. Для того, хто зветься торо, Існує єдиний шанс. І несамовитий натовп В очікуванні. Пробач, Пробач, о торо, за надто, За надто червоний плащ. І люттю налиті очі Не в тебе. В тореро. Ось Уже бандерилья тріпоче. Убивство...