Вхід

новела ТЕГ

у мереживі
У мереживі мережі

  У МЕРЕЖИВІ МЕРЕЖІ Інтернетна повість Частина 1 Стук-стук… Поїзд. Це ритмічне гойда-гойда і стукотіння помалу-поволі перетворюється на люленьки-люлі-колись-колись-колисанко. Стук-стук і гойда-да, ледь перерване на люлі-люлі, несе мене до нової книги. Якщо хтось читає ці рядки, значить, – сталося, відбулося. Моя дивна книжечка, де все буде від Я. Злякалася. Як добре було...

075109101
Смерть – найдешевше з найдорожчого

ВОВЧА ЗГРАЯ Він лежав, тримаючи поглядом стелю, що повільно наближалася.. скоріш би вже.. скоріш.. За вікном тихо летіли назустріч землі сніжинки – замерзлі сльози неба.. Якась із них плаче й за ним. Бо більше нікому. Стеля тихо наближається, і матове скло плафона приглушує світло, розмиває тіні, знелюднює те біле...

PANO_20180922_122642
Форум. Бочка меду і маленький упсик

От і буває ж так, що у діжці меду знайдеться отака собі ложечку упсику.. меду від того жодної шкоди, а от упсик - здувся, ніби й не було його.. Я про що? А я про форум і про Сашка Смика, голову Тернопільської організації Спілки письменників. Сашко...

LND_2EDF8FE9-8B2A-4713-B99A-D74581C54F11
Втеча

Цьогорічне літо подарувало нам перебування в реабілітаційному центрі "Говерла" у Моршині, створеному для лікування воїнів ОУН-УПА  та жертв сталінських репресій спільними зусиллями меценатів України та української діаспори. Колись тут вирувало життя у поважному товаристві, та час невблаганний - хвороби й вік збирають свій щорічний ужинок, і не...

love
Ведмедиця. Уривок з роману

Уривок з нового роману "Як усе було насправді". Книга перша. "Дівчинка із сонячного берега. Колима"   ВЕДМЕДИЦЯ   Там, на півночі, у нас були радощі, невідомі й недоступні теперішнім дітям. У нас був сніг. Багато-багато! Взимку намітало такі кучугури, що будинки заносило по дахи. Замітало двері, і хто першим...

AF1QipMkiMNfwKObbwhmAjPJkNBZ-mc7h7rmKhiftRgF=I
Падає сніг

Сніг. Сніг. Щось угорі отверзлося чи розверзлося. Сипле, падає, кружляє, хурделить, замітає, укриває. І все, як тоді. Тих «тоді» було вже стільки, що переплутуєш, згадуючи. Такий холодний, такий пухнастий, такий дівинно-невинний, він приніс мені тебе, теплого, південного, з небесно-голубим, широко відкритим до щастя і віри в його вічність...