Я назагал людина мирна. Пані Уляні я терпіла довго. І протяги терпіла, і дозвіл сидіти на мокрому й зимному.. Але нині терпінню настав край! Щойно я зварила українську національну страву, як з Інтернету пролунало - хве! Перші страви, на думку в.о.міністра, можна відмінити, від них жодної...
От і буває ж так, що у діжці меду знайдеться отака собі ложечку упсику.. меду від того жодної шкоди, а от упсик - здувся, ніби й не було його.. Я про що? А я про форум і про Сашка Смика, голову Тернопільської організації Спілки письменників. Сашко...
Цьогорічне літо подарувало нам перебування в реабілітаційному центрі "Говерла" у Моршині, створеному для лікування воїнів ОУН-УПА та жертв сталінських репресій спільними зусиллями меценатів України та української діаспори. Колись тут вирувало життя у поважному товаристві, та час невблаганний - хвороби й вік збирають свій щорічний ужинок, і не...
Дожилася, мене забанив Акорд-тур. Я не можу більше коментувати на цій сторінці. Звісно, кожному приємно, коли хвалять - "клас, чудові враження, прекрасна організація!", а як ти з критикою - чому не відбуваються тури, чому вимагають доплату за тур, проплачений півроку назад, чому годинами чекаємо на...
Уривок з нового роману "Як усе було насправді". Книга перша. "Дівчинка із сонячного берега. Колима" ВЕДМЕДИЦЯ Там, на півночі, у нас були радощі, невідомі й недоступні теперішнім дітям. У нас був сніг. Багато-багато! Взимку намітало такі кучугури, що будинки заносило по дахи. Замітало двері, і хто першим...
Леся Романчук поезія “ Стало холодно вечорами…” збірка “Тобі” "Стало холодно вечорами, В небі синьому мерзнуть зорі. Щось непевне лягло між нами, Щось непевне і непрозоре. Щось тривожно блукає містом, Щось спокою намарне просить, І цілує зелене листя Золотими вустами осінь. Ще долоня твоя тремтливо Зігріває холодні пальці, І кружляє зелена злива У барвистім осіннім танці. Довга ніч по короткій днині Шепотіла слова...