Вхід

10 прав мого поважного віку

portret

Одного липневого ранку я виявила дивну річ – мені пішов СЬОМИЙ десяток! Халепа.. сьомий – це вам навіть не четвертий.. Жінка на сьомому десятку літ – це вже потенційна мумія чи музейний експонат.. Мені пішов.. ой, який десяток.. збагнути сей факт – непересічне завдання для жіночого мозку.. Саме для цього й існують дні народження та святкування – аби у голові гуло після учорашнього вина, і легкий наркоз пом’якшував сприйняття незаперечного – вам уже далеко-далеко за тридцять, пресвітла пані, і нема на те ради.. Нема на те ради.. І не треба! Треба просто сміливо глянути у вічі собі, своєму тілу, своєму віку і сказати чесно: «Мені пішов сьомий десяток! Я не хизуюся цим, я просто констатую. І дякую Богу. Бо чимало людей не дожили до цієї дати. А інші дісталися до неї з більшими втратами…» Ну, про втрати краще не будемо, у кожного вони свої. Будемо про надбання. Дівчата, нам – шостий, сьомий, восьмий десяток! Ура! Ми дожили! І житимемо із цим далі! І це – чудовий привід, щоб внести зміни до власної Конституції! Саме так – зміни до Конституції. Без обговорення та голосування. Просто на тій підставі, що мені вже чимало літ, і певний життєвий досвід дає певні права. І обов’язки, звичайно. Обов’язків усього два:

  1. Бути здоровою.
  2. Бути щасливою.

«За» – 100%, конституційна більшість! Прийнято! Всі інші обов’язки до обов’язкових не належать. Окрім того, мій поважний вік дає мені певні права. А саме:

  1. Бути красивою.. у своїй віковій категорії.. Погоня за вічною молодістю втомлює, і рано чи пізно визнаєш – я програла у цих перегонах. Чи не краще вчасно зупинитися? Залишити у косметичці крем, тонік, туш і помаду – і геть всілякі тональні штучки, пудри та тіні. Кому не досить моєї краси – шукайте собі іншу. Я маю право на сивину та зморшки!
  2. Вимагати від свого тіла тільки те, що воно спроможне тобі дати. Нехай фанати катують себе фізичними вправами на тренажерах, нехай пробігають кілометри у гонитві за інфарктом. Мені – сьомий десяток, пані та панове, я надаюся лише до прогулянок весняним чи осіннім парком за ручку із коханим чоловіком, періодично позуючи до знимки. А ще – до вечірнього танцю під улюблену музику.. ну й ніц із того, що наше покоління любить ча-чу й рок-н-рол.. ми стрибаємо тихо, сусіди не чують..
  3. Подорожувати. Нам ніколи чекати відпустки, у нас обмаль часу. А світ такий великий! А країн, де ще не побували, так багато! Це у тридцять можна мріяти про Париж, у шістдесят треба туди їхати! І до лампади, скільки років моїм кросівкам, до лампади, що стогне зламана колись нога, накрутити на спідометр максимум чудес і вражень, от що не до лампади..
  4. Говорити те, що думаю. Не загортати в папірці. Не називати вату мармолядою. Я можу собі дозволити говорити свою правду в очі, навіть знизу вгору. У найвищу гору.. Можете не погоджуватися, це ваше право, але й ваші проблеми.
  5. Спілкуватися з тим, з ким хочу. Кажуть, в кожній людині є щось хороше. Мій досвід показує, що на пошуки цієї краплі добра іноді йдуть роки, та ще й доводиться висьорбати відро гиді. У мене більше немає на це часу. І сил. Та й не хочу!! Нехай моє тепло вбирають ті, кому воно дороге, хто вміє відчути і примножити. А паразитувати на ньому дозволяю тільки орхідеям. Вони принаймні гарні.. Всі інші – в сад!!
  6. Відпочивати. Тоді, коли потрібен відпочинок і стільки, скільки потребує тіло й особливо – душа. У мене – безперервний стаж роботи із 17-ти років, без перерви на декрет. Я більше нікому нічого не винна..
  7. Мовчати.. просто помовчати.. перемовчати..
  8. Не чути. Оглухнути до деяких речей. Га? Ви там про що? Даруйте, недочуваю.. Сьомий десяток як-не-як..
  9. Не накопичувати. Використовувати запаси, надбані за життя. Тим, що після нас, вистачить.
  10.  Не брати участі у перегонах. Всі мої переможні фінішні стрічки – в архіві. А до останньої не варто поспішати.

Та нехай на останній переможній фінішній стрічці напишуть: «Вона вміла бути щасливою»!

10816загальна кількість відвідувань,3відвідувань сьогодні

Tags:
36 Коментарі
  • Тимофііііiй
    Опубліковано 17:40h, 08 Листопад Відповіcти

    Так легко, іIскристо може написати лише залюблена в життя жIнка, чудово!

  • Леся Романчук
    Опубліковано 17:54h, 08 Листопад Відповіcти

    Тимофііііію, я від Вас легко іскрюся! І ще більше залюблююся в життя.

    • Тимофій
      Опубліковано 23:15h, 09 Листопад Відповіcти

      щиро дякую і сердечно зичу нових життєрадісних дописів, котрі у Вас виходять так легко і гарно!

  • Ніна Фіалко
    Опубліковано 18:14h, 08 Листопад Відповіcти

    Лесю Іванівно! А мені вже кілька років перевалило на восьмий десяток. І я також щаслива, хоч уже втратила недавно коханого чоловіка, уже тим, що знаходжусь при добрій пам’яті й здоровому глузді. Багатьом не судилося… Тож підтримую ваші права, хоч не всіма можу скористатися, а з обов’язками дасть Бог справимося.

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:20h, 08 Листопад Відповіcти

      Пані Ніно, дай Вам Боже довгих літ і добрих книжок! Тільки з обов’язками справляйтеся! І від прав не відмовляйтесь!

  • Неля Боженко
    Опубліковано 20:15h, 08 Листопад Відповіcти

    Якщо я зараз скажу, що згодна на всі 100%, буде якось фальшиво :))). Але, тим не менше, я підписуюсь під кожним Вашим словом. Якщо, дозволите, пані Леся, зроблю дві маленькі вставочки, як би зі своєю Конституції :)))
    1. Нас мільйони і всі ми різні.Коли мені стукнуло 50, з ранку вітали друзі, однокласники, а мені так плакати хотілося, що мені пішов шостий десяток. Схлипувала до обіду. Згадала своїх старших за-віком подруг, як вони виглядають, особливо не напружуючись, які вони молоді душею. Плюнула і сказала собі: “Життя триває! Все прекрасне ПОПЕРЕДУ!” І постаралася бути щасливою!
    2. 6 листопада 2015 нам з чоловіком стукнуло 33 року нашого «веселого» життя. Все було! Як у пісні: “… ой было, девки, было ….” Відзначали удвох.
    Перший тост, від завжди скупого на розмовний жанр чоловіка, трохи інфаркт не отримала від несподіванки :))) Тост був за те, що ми з ним мали можливість в молодості пережити бурхливе кохання, коли не всі ці почуття відчувають.
    Другий – природно подяку Господу Богу за нашу дочку.
    Третій – за щастя надане нам в особі наших маленьких онуків погодків.
    Четвертий – за батьків, які допомогли нам стати на ноги і зберегти нашу сім’ю, незважаючи на всі життєві труднощі та наші помилки, гонор.
    Тiльки не думайте. Що набралися, як свинi. Вiк не дозволяє. Все скромно ))
    А між тостами МИ ТАНЦЮВАЛИ! Так, можливо було смішно танцювати ча-ча-ча з п’ятьма міжхребцевими грижами і редікулітами. Та, Бог з ними, вилікуємося!
    Заради цього варто жити! І варто жити далі. Молодість-час робити помилки, старість – всупереч усьому бути щасливими. І незважаючи на все, що довелося пережити на життєвому шляху, все ж треба йти тільки вперед і намагатися, поки Боженька дає сили – ЖИТИ, ЖИТИ, ЖИТИ!!!! Життя чудове в любому віці, лише б Боженька дав здоров’я і сили.

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:18h, 08 Листопад Відповіcти

      Дорога Нелочко, тільки Вам признаюся – якби не мій Тарас, не було б цих рядків.. а може, й мене самої.. Він врятував мене, повернув до життя.. а життя прекрасне, коли поруч є той, кого любиш.. Тому – жартую, тому з оптимізмом дивлюся в майбутнє.

      • Неля Боженко
        Опубліковано 13:55h, 09 Листопад Відповіcти

        Пані Лесечко, я завжди мовчала, щоб не зглазити Ваше щастя. Я здогадувалась и мололися за Вас! Я бажаю Вам ЩАСТЯ , моя Зірочка!!!!!

  • Олена
    Опубліковано 20:51h, 08 Листопад Відповіcти

    найкраще, що я читала з цього приводу. вітаю.

  • Юлія
    Опубліковано 10:42h, 09 Листопад Відповіcти

    Кілька років тому мені пішов четвертий..
    “Халепа” – думала я.
    А потім прочитала цю статтю.
    Дякую Вам!

  • Лара
    Опубліковано 12:48h, 09 Листопад Відповіcти

    Як красиво Ви написали)) Мені 48 років і я люблю життя)) Дуже хочеться, щоб якомога більше жінок сповнилися таким оптимізмом, як у Вас, пані Лесю)))

  • Марта
    Опубліковано 16:11h, 09 Листопад Відповіcти

    Читаю Ваші права у далекому Вашінгтоні і милуюсь кожним словом. Мені скоро піде шостий десяток і я поволі доходжу до таких же самих висновків. Життя прекрасне а коли жити згідно з Вашими правами буле і ще кращ.е Дякую Вам!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 12:00h, 10 Листопад Відповіcти

      У далекому Вашингтоні право на щастя записане у Конституцію.. треба й нам. Пані Марто, на сайті є мої електронні книги, читайте! Мої права – у “Софії”.. А гіркий досвід – ” “Цвіте терен”

  • Тетяна
    Опубліковано 16:48h, 09 Листопад Відповіcти

    Шановні жіночки, ваші дописи і коментарі надихають! Я розміняла вже шостий десяток, але і надалі насолоджуюся життям вповні. Бути щасливими – залежить від нас самих!

  • Світлана
    Опубліковано 19:05h, 09 Листопад Відповіcти

    Дякую Вам за чудову статтю. Ось тільки перегорнула нову сторінку свого життя – виповнилося 80 і нарешті залишила школу. Живу з радістю, але деякі Ваші думки дуже зацікавили. Спробую використати. Повністю згодна з Вами.
    Здоров”я та радості!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 11:56h, 10 Листопад Відповіcти

      Браво. Світлано! Залишити школу і жити з радістю – це прекрасно.

    • Зіна
      Опубліковано 14:41h, 10 Листопад Відповіcти

      Залишила школу у 80!!!!!! Мені пішов 5 десяток – і я залишила школу, вже місяць в ейфорії.

  • Ірина
    Опубліковано 01:08h, 10 Листопад Відповіcти

    Я самотня, здавна, друге розлучення сталося ще 1995 року. Мені 56. Але попробую бути щасливою. Ще життя підкинуло виклик: опинилась у чужім краю, без житла і з примарною надією його набути… Я переселенка з Криму, з Сімферополя. Але жити хочеться. Не просто виживати, а ЖИТИ! Дякую за дороговказ пані Лесі! Може, своїх ще пунктів додам. Це так цікаво – творити своє життя!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 11:55h, 10 Листопад Відповіcти

      Пані Ірино, додавайте свої права, і світ житиме за Вашими правилами! Творіть його, і він піде назустріч!

  • Леся
    Опубліковано 20:04h, 13 Листопад Відповіcти

    Читаю Ваші твори, слухаю пісні, і вчусь …У Софії – мудрості, у Вас – оптимізму. А ще – вчусь бути щасливою. Не завжди вдається, особливо, якщо ранять найрідніші, чи просто стають байдужими. Та хочу Вам, пані Лесю, подякувати за те, що Ви є тут, на Facebook/ Бо інколи Ваші слова для мене, як Ваш Тарас – для Вас! Будьте тут, і – будьте щасливі!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:44h, 13 Листопад Відповіcти

      Будьте щасливою, Лесю. Попри все. Просто живіть і будьте щасливою.

  • Аліна
    Опубліковано 17:44h, 10 Листопад Відповіcти

    Пані Лесю, я завжди вірила у Вас, у вашу дивовижну внутрішню цілісність і оптимізм. Ці правила підтвердили мою віру. З нетерпінням чекаю вашої нової книги і знаю- це буде не бестселер, це буде шедевр. З роси і води Вам!!!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 09:50h, 12 Листопад Відповіcти

      Пані Аліно, Господь керує, ангели диктують, ми записуємо. Тільки треба уважно дослухатися. Нова книга вже на сайті – “Благословен, хто йде”, у розділі Твори. Шедевр чи ні – ще не знаю. Прочитаєте – напишіть. Добра Вам!

  • оксана
    Опубліковано 12:27h, 12 Листопад Відповіcти

    гарно написано, окрім фінішної стрічки. абсолютно не згідна, треба завжди мати ціль і знову вперед!

  • olekdandr
    Опубліковано 20:51h, 12 Листопад Відповіcти

    Люби свого ближнього , як самого себе . Дівчино , перепрошую , пані про який вік Ви балакаєте ? Життя тільки починається ! Живімо !

  • Галина
    Опубліковано 10:19h, 16 Листопад Відповіcти

    Сповідь мудрої і мужньої ЖІНКИ…. Таких у світі не багато – таких одиниці….. На всі 100 погоджуюся з Вами, пані Лесю…. Перелічені моменти життєвих віражів (отих, що вже були, і тих, що ще будуть) – у кожної з нас, принаймні – у мене – точно…. хоча ще маю у запасі 2 роки до того “рубікону” – ЩАСЛИВА! Мені не соромно за прожиті роки. Я маю що залишити для добра на цій землі! І найцінніше – сина і двох доньок.. – продовження свого роду! Відчуття щастя і гармонії від життя всім мудрим жінкам! Пригадалися і мудрі рядки геніальної Ліни: “А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все ж таки життя – це те, що відбулось?”

    • Леся Романчук
      Опубліковано 14:01h, 16 Листопад Відповіcти

      Так воно і є, пані Галино.. не сором за прожите і добрий слід на землі..

  • неля
    Опубліковано 14:21h, 10 Листопад Відповіcти

    Я вже хочу наслідувати Вашим правилам повністю, бо частково вже наслідую давно. Читала Ваші твори – супер.Дай бог Вам, а рівно ж і нам , кому далеко за 50 і тим, кому за 60. 70….. здоров”я, наснаги, тепла і насолоди від життя!

  • Леся Низова
    Опубліковано 14:37h, 12 Листопад Відповіcти

    Дорога моя пані Лесю, дякую Вам! Ви мені допомогли: я буду оптимісткою і полюблю себе нарешті такою, яка сьогодні я є. Я Вас цілую!

    • Леся Романчук
      Опубліковано 17:47h, 13 Листопад Відповіcти

      Ми стаємо старшими, люба пані Лесю, – і нехай нам буде затишно у літеплі наших літ.

Додати коментар