- Осінь – пора золота. Насолоджуйся золотом, накопиченим за літо, за рік, за життя.. Витрачай золото. Добрий скарб – використаний скарб. А коли у тебе – осінь, то свято наближається, витрачай! Воно ж повернеться.
- Проводжай опале листя без жалю. Не плач над голими гілками – ти ж знаєш, знаєш, знаєш, що гілка – схованка бруньок. І все знову буде!
- Викопуй цибулини квітів минулого. Викидай ті, що надгнили – вони не видужають, але пошкодять здорові.
- Висаджуй цибулини квітів майбутнього. Зима швидко мине, не зоглянешся, як напровесні тобі усміхнуться свіжі паростки.
- Не спалюй пожовкле. Забудь, затопчи. закопай, але не спалюй. Іноді вони прилітають, листочки з минулого, приносять спогади.. нехай..
- Готуйся до холоду, поки ще тепло. Не пусти холодний вітер у свій дім. Впустиш – не виженеш.
- Зустрінь осінь м’яко. Загорнись, закутайся, накрийся, пригадай, де твої шкарпеточки, накривалки, замоталки, ковдрочки і хусточки – час укриватися.
- Від холодного дощу змайструй собі велику парасолю. Насправді велику. Дуже. Щоб не змок ніхто із близьких. Бо важко висушити холодні сльози. Краще – парасолька.. велика..
- Не шкодуй собі тепла у холоді. Гарячий глінтвейн, чай, кава, капучіно, мармуляда, шоколадка, бейліз і амарула – то все підвищує температуру духу. А ще – торшер і добра книжка.. і музика.. Не шкодуй собі нічого в ці темні непривітні вечори, бо осінь на те й приходить, щоб стало тихо, тепло і трішки сумно..
- Люби. Не осінь – все навколо люби. Відчайдушно, ніжно, гостро, так, як лише перед зимою. Люби свою оселю, повну тепла у холоді.. музику свого серця – воно підкаже, яку.. рідне місто – таке сумне і голе у прощанні з літом.. і його люби – того, хто поруч.. люби так наодчайдуш, ніби ця осінь – остання.. Вона така загадкова, осінь.. Тому – люби..
4705загальна кількість відвідувань,2відвідувань сьогодні
Без коментарів