Вхід

Дівочі таємниці. Анатомія.


 

ВЕЧІР ПЕРШИЙ – АНАТОМІЯ

І що воно значить, бути мамою дівчинки?

Цілувати рожеві п’яточки, перебирати золотисті кучерики, вдихати запах пташенятка, що солодко спить увесь вечір, та прокидається, щойно вимкнеш світло і приготуєшся виспатися після важкого дня. Бути мамою дівчинки віщує багато пригод: щойно забудеш сумку в межах досяжності чіпких дитячих ручок, як ризикуєш змінювати на нову всю свою косметику, бо все дзеркало сяє блиском для губ, а губенята донечки яскраво-сині від перламутрових тіней, брівки акуратно підведені помадою від «Есте Лаудер», якої не купиш за жодні гроші, щічки ж запізнали контакту з контурним олівцем. І дякуєш Богові, що дитятко не дісталося до твого медичного білого халата, бо після цих рученяток жодне прання йому білий колір не поверне, хіба викинути… Бути мамою дівчинки – це витирати слізки і змащувати зеленкою колінка, це вислуховувати наймиліші у світі дурниці – «люблю маму, татка і зеленого зайчика», це біленькі колготки, неодмінно біленькі! – «У Талі повні колготки ніжок!» – і рожеві банти, це плач посеред ночі, бо у мемедика вушко болить, це стільки милого і дорогого… Але дівчатко росте. І от воно вже дівчина… Не маленька Таля, а цілком доросла Наталія. Ні, вона себе Наталією не любить, вона – Наталка. У неї таємниці. І подружки. А в подружок свої таємниці…

Цей вечір починався не просто так само, як усі, а до набридливості занудно: телевізор ридав черговим серіалом, Наталка виводила щось ніжно-віртуозне на скрипці, Павло ганяв якусь невмирущу бляшанку екраном монітора. Металевий голос загрозливо волав щохвилини: «Негайно зупиніться!», гальма вищали, з-під коліс летіли іскри, струни скрипки жалібно стогнали, жагуча латиноамериканська чорнявка волала з телевізора у бабусиній кімнаті: «Альберто, я кохаю тебе!», ледве відкриваючи рота після третьої у цьому році пластичної операції. У робочому сімейному гаморі голос матері не просто губився, а видавався елементом звукового супроводу гри:

- Діти, хто-небудь пустить за комп’ютер рідну матір? Мені до лекції готуватися треба!

Павло мужньо тримався: «Мусь, ще одну хвилиночку, от зараз я вийду з гри… Ще один рівень, бо воно так не зберігається…»

Хвилиночка розтягнулася вже на цілий вечір, і от…

І от… Двері дзвінко проспівали солов’їну пісню – «Дзінь-дзелінь!».

- Наталко, це до тебе! – обізвався з передпокою Павло. – Твої… як ти їх називаєш? «Колєжанки»!

І насупив носа обурено:

- Мам, ну, ти що? А моя гра? Я ж навіть зберегти не встиг!

- Обійдешся, любий сину, «собака встала – мєсто пропало!», гра скінчилася, а в мене робота! Дуй в свою кімнату – уроки ще й не розпочинав. А сестричці скажи, щоб ненадовго з подружками, мабуть, також за математику ще й не бралася! І тихо мені!

Нарешті на екрані засвітився любий серцю «Пауерпойнт». Тема лекції…

Авжеж, підготуєшся тут!

- Мамусь…

Коли люба донечка розпочинала таким ніжним голосом, все ставало біліше за червневу ніч у Петербурзі!

- Ну, що там знов із твоїми дівчатами? Що за пригоди? Знову дівочі таємниці? – зітхнула Софія Андріївна приречено – «Пауерпойнт» доведеться відкласти.

Коли дочці шістнадцять, коли у неї півтора десятка однокласниць у звичайній школі та стільки ж у музичній, у кожної з яких є сестра або подружка, то матері роботи вистачає, особливо, якщо мати – гінеколог і дочка звикла звертатися до неї не лише з проблемами власними, а й усього дівочого товариства.

- Мусь, ну, ти сьогодні щось не в настрої… – зітхнула Наталка.

- Ще б пак! У мене завтра третя пара – лекція, а хіба ви дасте підготуватися?

- Ну, гаразд, якщо ні – то ні… – кохана мамина доня зітхнула так глибоко, що потужність цього способу демонстрації власного розчарування перегорнула кілька сторінок книги, яку поклала перед собою Софія Андріївна, розпочавши підготовку до лекції.

- Ой, мамусь, ну й малюнки у вас! – скосувала оком.

- Які малюнки? Що тобі не подобається в наших малюнках?

- Ну… Там таке…

- Яке? Нормальна анатомія, ото й усього. Можна подумати, що ти уперше бачиш підручник з акушерства. Та ти його ще в першому класі вздовж і упоперек вивчила! І нічого копилити свого музично-скрипкового носика!

- І як оце твої студенти таке вчать! – зарожевілася личком Наталка, не забуваючи косувати хитрющим оком у бік малюнка.

- Нормально вчать. Мовчки і зціпивши зуби. І анатомію, і фізіологію. І відповідають, і двійки отримують. Акушерство і гінекологія – такий же предмет, як… ну, як хімія. Є свої закони і правила, хочеш стати лікарем – вчи, будь такий ласкавий. Ну, гаразд, клич своїх дівчат. Що там у них знову? Сподіваюся, не…

- Ні, цього разу ні! – Наталка навіть згадувати не хотіла випадку, коли привела до матері красуню Ольгу з паралельного класу, в якої почав підозріло округлюватися животик… Оце були пригоди так пригоди… Добре хоч із весіллям у фіналі, як і личить казці.

- А що сьогодні?

- Моя Оксанка привела молодшу сестричку… – таємниче розпочала люба донечка, так таємниче, що довелося поквапити.

- Що із сестричкою?

- У неї розпочалося… Ну, розпочалося… Розпочалися… Ой, я навіть не знаю, як сказати!

- Що розпочалося? Вітрянка? Грип?

- Мусь, ну, ти знущаєшся! Ти ж знаєш, що розпочинається у дівчаток у дванадцять років!

- Не знаю! Або говори по-людськи, або сама розбирайся зі своїми подружками! Коли ви навчитеся називати речі своїми іменами? Скільки вас вчити, що для кожного фізіологічного процесу існують відповідні назви, серйозні, наукові, і тільки вживання цих назв звільнить вас, таких музично-романтичних, від отого фальшивого сорому. Ідеш містом, то наслухаєшся, з ваших музично-поетичних дівочих вуст іноді такі словеса вилітають, що портові вантажники червоніють! Що, так важко вимовити слово «менструація»?

- Ой, мамусь, ти не повіриш, як важко!

- От спробуй лише скажи мені наступного разу, що ти вже доросла! Гаразд, веди своїх дівчаток!

Софія Андріївна звикла, що Наталя інколи приводить своїх подруг на маленькі лекції про таємне життя жіночого тіла, яке розпочинає свої порухи десь там у них усередині і часом лякає настільки, що дівчатка втрачають сон та апетит, гадаючи, що з ними сталася велика біда. Звісно, попередити, розповісти, пояснити повинна в першу чергу мама, але ж Оксанчина мама – за кордоном, працює, годує сім’ю, збирає гроші на навчання старшій дочці, ще трохи – і вступні до університету, а батько… Тут хіба годиться зітхнути, скільки їх, таких батьків, яких годують дружини за тяжко зароблені євро… Далеко не ідеальна родина у дівчаток – Оксанки, розумниці, відмінниці, Наталиної ровесниці, та її сестрички, дванадцятирічної… Як там її звуть?

- Тебе як звуть, зайченя?

Оченята щойно висохли від переляку.

- А якби вам так – прокидаєшся зранку – і кров… І ж-животик…

- Що, животик болів? Отут унизу?

- Аг-га… – сльози утекли ще недалечко, і підборіддя маленької жінки ледь здригалося від самої згадки про пережите. – Я подумала… Я подумала, що хвора… Або в-вагітна…

- Ну, які ти слова знаєш! А як тебе звуть, ще не забула?

- Христинка…

- Ну, гаразд, Христинко, прочитаю тобі маленьку лекцію, поясню, що зараз відбувається в твоєму організмі. Тобі як пояснювати, просто чи складно?

- Ви, Софіє Андріївно, пояснюйте серйозно, по-справжньому, ми зрозуміємо, – Оксанка заправила волосся за маленькі акуратні вушка і приготувалася слухати, як на уроці. Зазвичай вона заплітала розкішне волосся у товсту чорну косу, та сьогодні чомусь розпустила, і воно лежало на плечах чорним блискучим плащем.

- По-справжньому? Знаєте, дівчатка, мені по-справжньому і легко, і важко, це не так просто, ви можете не зрозуміти, я звикла читати лекції студентам-медикам, а не…

Підборіддя Христинки затремтіло знову – вже не від переляку, а від образи:

- Ми все чудово розуміємо! Не думайте, що ми маленькі!

- Гаразд, не ображайтеся. Але запитуйте, коли чогось не зрозумієте. Серйозні речі потребують серйозних пояснень. І для початку потрібно розібратися в анатомії репродуктивної системи жінки.

- Якої системи?

- Репродуктивної. Репродукція – відтворення людського роду. Тобто все те, що необхідне для зачаття, виношування, народження і вигодовування дитини. Природа влаштувала все дуже розумно! Всі ці органи знаходяться в глибині тазу, заховані так глибоко, захищені так надійно, як жоден інший орган людського тіла. Відтворення самого себе – це найважливіша мета кожного організму – від вірусу до людини. До статевих органів жінки належать: піхва, матка, маткові труби та яєчники. Показати, де вони знаходяться?

Софія Андріївна відкрила на екрані комп’ютера слайд:

- Мабуть, ви все це знаєте, вчили…

- Нічого ми не вчили, цю тему нам дали на самостійне опрацювання, – зморщила носика Наталка. – Уявляю, що діялося б в класі, якби комусь запропонували відповідати!

- А що б діялося?

- Ну, я навіть не уявляю – хі-хі, ха-ха… Ти ж знаєш наших!

- І зовсім тут не місце для «хі-хі», все настільки серйозно… Отак чомусь виховують дітей – спершу наробили заборонених тем, обставили питання продовження роду умовностями, самі в них заплуталися, а пояснити до пуття не вміють, соромляться чи бояться, а тепер дивуються, чому молодь шукає забороненого плоду і намагається скуштувати його негайно, проковтнути цілим, не розжувавши, при цьому може вдавитися – з усіма відповідними наслідками! Адже незнання і цнотливість – речі різних порядків. «Не знаю, не хочу або лінуюся знати, пишаюся цим, і тому роблю помилки, які можуть покалічити все моє майбутнє життя!» – ось позиція тих, хто займається самостійним вивченням «заборонених» питань. «Знаю, вивчаю, маю можливість, але свідомо не роблю цього, бо на все свій час!» – ось позиція сучасної освіченої молодої людини.

- Ну, гаразд, муся, досить моралі, давай анатомію! – не витримала донечка.

- Отож, статеві органи поділяються на зовнішні та внутрішні. Межею між ними є дівоча пліва. Латиною її називають «гімен».

- А в грецькій міфології був такий бог – Гіменей. «Пою тебе, бог новобрачных, ты, кто соединяет невесту с женихом. И любовь благословляет – бог Гименей!» Це знаменита епіталама з опери «Нерон». Він до цього має якесь відношення? – продемонструвала глибоку ерудицію Наталка,  вона знала книжку грецьких міфів напам’ять.

- Звісно, має. Гіменей – бог шлюбу. Гімен закриває вхід у піхву у незайманих дівчат. Під час першого статевого акту, тобто після шлюбу, з благословення Гіменея, як вважали греки, дівоча пліва зазвичай розривається. Це супроводжується незначним болем і кровотечею.

- Між іншим, у деяких народів досі зберігся звичай на ранок після шлюбної ночі вивішувати простирадло з червоною плямою у вікні будинку, а в Калабрії – це на півдні Італії, якщо хтось не знає, досі обливають стіну будинку нареченої червоним вином, якщо з простирадлом усе гаразд. А якщо простирадло залишається чистим, то гості розходяться, весілля закінчується. Зрозуміло, для дівчини це – ганьба, – поправила окуляри Оксана. – Дикунський, я вважаю, звичай!

- Зате батькам економія – стіну не треба мити! А звичай, як на мене, – цілком нормальний! – Наталка усім виглядом демонструвала матері готовність показати світові власну «поінформовану незайманість». – Нічого в чотирнадцять років у пелені приносити!

- Досить, доню, дякую за добрий намір, але поживемо – побачимо! В житті – як на довгій ниві… Гіменей нам про одне – спершу під вінець, а потім уже…, а ми собі – про інше, нам треба все одразу і просто зараз! Продовжимо…

- Ні, хвилинку, я ще про дівочу пліву… Вона суцільна, так? Вона зовсім закриває… А як тоді…

- Ти, Оксанко, хотіла спитати, як тоді витікає назовні кров під час менструації? Слушне запитання. Дівоча пліва не суцільна, вона має отвір. Повинна мати. Саме через нього і виходить кров. Цей отвір невеличкий, близько сантиметра, але достатній. Інколи він буває більшим за норму і занадто розтягується. Тоді навіть під час першого, а то й наступних статевих актів дівоча пліва не розривається.

- Ой, що ж тоді буде! – Оксана перелякалася так, наче то її власне простирадло мали завтра ж вивішувати, наче прапор перемоги, на знак свідчення доброї поведінки. – Крові немає, чоловік гнівається, гості сміються, батьки в розпачі, приготували червоне вино… А дівчина ні в чому не винна!

- І таке буває. В моїй практиці траплялися випадки, коли дівочу пліву, цілісіньку і непошкоджену, виявляли аж під час перших пологів.

- І що тоді?

- Нічого страшного. Розтинають ножицями або розривається сама. А жінці пишемо довідку – мовляв, у зв’язку з необхідністю пологів через природні пологові шляхи проведена операція дефлорації.

- Де… чого?

- Дефлорації. Це так називається процес руйнування дівочої пліви – природним шляхом чи оперативним.

- У вас, лікарів, усе так хитро називається! – не стримала посмішка суперсерйозна Оксанка.

- Це – наукова термінологія, друзі мої, у нас усе латиною. А що ж, лікарям молодіжним сленгом послуговуватися? Як це по-вашому буде?

- По-нашому краще не треба, мусь, – хитро усміхнулася Наталка і перезирнулася з Оксаною. – Розкажи краще про цю жінку, ну, із цією…

- Дефлорацією? До речі, соромитися цього слова не треба. Флора – латиною «квітка». «Де – флорувати» – означає «зірвати квітку». Романтично і красиво назвали древні. Звичайно, всьому свій час. Коли жінка приходить народжувати, а «квітка», даруйте, незаймана, лікарям додається роботи. Ви не уявляєте собі, як та пацієнтка тішилася, дізнавшись про діагноз! Забула, що народжує! Повторювала без кінця: «Ви мені, докторки, справку випішіт, щоб мій Михасько знав. Цілий рік мене сварит, шо я нечесна заміж вийшла! Най знає!» Мабуть, дуже діставав її отой Михасько.

- А мені здається, теперішнім хлопцям пофіг, є в дівчини дівоча пліва чи немає, їм аби… – зірвалася-таки на сленг Наталка.

- Нічого не пофіг, мені здається, коли просто так, щоб потрах…, вибачте, погратися, то, звичайно, чим менше проблем – тим краще, а якщо заміж, якщо серйозно – то тут вони такі принципові, ці мужики… Ти нашу старшу спитай, Ольгу, вона тобі розкаже… Чоловік до весілля і після – небо і земля!

- Правильно, Оксанко. От якби всі дівчата про це знали, то думали б головою – ризикувати їм майбутнім подружнім щастям чи ні! Справді, погратися в секс – для цього дівоча пліва зайва, а от потім заміж виходити… Це крок непростий. Кожен з отих багатеньких «нових українців», про яких так мріють дівчата-школярки, хоче дівчини чистої, незайманої, яка б належала тільки йому, і нікому до і після! Така у них, у мужиків, психологія! Власники! Буде він тобі «секонд хенд» купувати, особливо, якщо грошей купа! А тут уже ця тоненька плівочка – як закордонний паспорт, перепустка, посвідчення, сертифікат, мовляв, люблю тебе єдиного. Це ще й ніби гарантія майбутньої доброї поведінки – нікого до тебе, нікого після тебе… А її відсутність – причина для щоденних сварок…

Не витримавши такої довгої передмови, шмигнула носом Христинка:

- А про мене забули? Ви ж обіцяли пояснити…

- Гаразд, продовжимо. Але я пояснюватиму послідовно, спершу – анатомія, потім – фізіологія, функції. Отож, межею є дівоча пліва. До внутрішніх статевих органів належить піхва. Це – трубчастий порожнистий орган, стінку якого утворює м’яз. Зсередини піхва вистелена слизовою оболонкою. Проблема цього органу в тому, що туди дуже легко може проникнути інфекція. І природа влаштувала все так, щоб організм міг сам цю інфекцію знищувати.

- Як? – здивувалася Наталка.

- Все дуже тонко. Існує система самозахисту від інфекції, так званий «процес самоочищення піхви». Наш організм населених мікробами. Вони поділяються на сапрофітні, тобто такі, що не завдають шкоди, а навіть приносять користь, без них неможлива нормальна діяльність багатьох органів – шлунка, кишківника, і патогенні – такі, що викликають захворювання. Між ними дуже складні взаємовідносини – одні чудово уживаються разом, а між деякими існує боротьба.

- Ой, людоньки, і мікроби воюють за місце під сонцем! – Наталка раділа, немов отримала цукерку. – І хто ж із них перемагає?

- У піхві здорової жінки живуть так звані лактобацили або палички Додерлейна, це її нормальна або сапрофітна мікрофлора. В процесі своєї життєдіяльності вони виділяють молочну кислоту, яка вбиває більшість мікроорганізмів, що проникають у піхву із зовнішнього середовища. Тому у дівчини, що дотримується правил гігієни, зазвичай, запалення не буває.

- А якщо…

- Оксанко, про «якщо» поговоримо пізніше. Запальні процеси – це величезна окрема тема, дуже цікава, звісно, але про це – потім, наша Христинка чекає.

- Гаразд, давайте далі.

- Матка – також порожнистий орган, стінку якого утворює м’яз. Всередині матка вкрита слизовою оболонкою, функція якої – дивовижна. Це особлива тканина, вона називається ендометрій («ендо-» латиною – всередині, «метра» – матка). Саме ця тканина щомісяця наростає, потовщується, готуючись прийняти ембріон, і, не дочекавшись, відпадає, виходить з матки, викликаючи невелику кровотечу. Оте, що ми називаємо менструацією.

- То це ендо… як його… ендометрій? – ледве вимовила незнайоме слово Христинка. – А чому ж тоді болить? Він що, не може виходити без болю?

- Може, Христинко, і буде, але згодом. А чому ти відчуваєш зараз щось неприємне, я спробую пояснити. Матка складається з двох частин – тіла і шийки. Тіло знаходиться вгорі, отам всередині і міститься ендометрій. А шийка – внизу, вона відкривається у піхву. Вгорі від матки відходять маткові труби, вони справді схожі на тонкі трубки, ближче до матки вони вужчі, а чимдалі, тим ширші. Нижче від труб містяться яєчники, вони прикріплені до матки зв’язками. Яєчники виділяють гормони, а також у них виробляється яйцеклітина, з якої розвивається… Ну, про це потім, зараз повернемося до будови матки. Зрозуміли? Отут – тіло, а внизу – шийка, посередині якої проходить цервікальний канал, от через нього і витікає менструальна кров. Шийка завжди закрита, це необхідно, щоб жінка могла виносити дитину. Ми з вами ходимо на двох ногах, шановні homosapiens!

- Хто?

- Людина розумна, Христинко, пора б знати, – підказала сестричці Оксана. – Ходимо на двох ногах… І що це означає, Софіє Андріївно? Яке це має відношення до шийки матки?

- Пряме й безпосереднє. От погляньте на нашу Нюру. Скажіть мені, будь ласка, коли киця чи собака, чи… ну, не знаю, корова вагітна, потрібно їй міцно замикати матку?

- Не знаю… – промимрила Оксана, пильно розглядаючи руду з чорними смужками кицьку пухнастої, але невідомої науці породи, що вклалася на дивані, простягнувши лапи у білих шкарпеточках, немовби живе наочне приладдя.

- Звісно, ні! Вона ж ходить на чотирьох, вся вага котенят припадає на животик, – Наталка почухала біленький порожній пузик Нюрки, і котяче муркотіння підтвердило наукові міркування.

- Отож бо й воно! Кицька ходить на чотирьох, вся вага вагітної матки припадає на передню черевну стінку. А ми з вами,  homosapiens, пересуваємося на задніх лапах, тому без надійного замка матка не змогла б виносити плід. До того ж, у плоду людини – найбільш об’ємна частина – голівка. Велика, важка. Тому шийка матки повинна замикатися дуже міцно. А те, що міцно замкнене, важко відкривається. Для того, щоб з матки вийшло будь-що, навіть ендометрій та менструальна кров, шийка повинна відкритися, а це у дівчаток може викликати певний біль.

- А я нічого не відчуваю! – похвалилася Наталка.

- Щаслива! – позаздрила Оксана. – А у мене кожного разу в перший день живіт болить. Ну, не так, щоб дуже сильно, якось ниє, тягне… Неприємно. Це ще нічого, терпіти можна, а наша бідна Оля щомісяця мала два дні такого… часом швидку викликали.

- І тепер так само?

- Ні, після того, як народила малого – минулося, тепер навіть не відчуває.

- Так воно зазвичай і буває – після пологів менструації перестають спричиняти сильний біль. Але коли він виникає – це завжди сигнал тривоги. Завжди потрібно з’ясувати причину. Іноді це може бути дуже серйозно, і навіть потребуватиме хірургічного втручання. Менструальна функція – дуже тонка, вона першою реагує на будь-які зміни в організмі.

- А від чого це залежить? – запитала на свою голову Наталка.

- Ну й зачепили ви тему – найскладнішу в гінекології. Це дуже складно, але дуже цікаво. Якщо хочете, я спробую пояснити, як відбувається регуляція менструального циклу, і ви зрозумієте, чому виникають порушення. Головнокомандуючий у цьому процесі – це…

- Яєчники! – послужливо сяйнула глибиною знань донечка.

- А от і ні! Промазала ти, доця. Командує цією функцією, як і багатьма іншими, кора головного мозку. Вона може заблокувати її аж до повного припинення. Науці відомі випадки, коли сильне бажання жінки завагітніти викликало припинення менструацій з усіма подальшими ознаками вагітності. От вам і підтвердження того, що думка матеріальна.

- Науці відомі… Що, від одного тільки бажання? Не може бути… – засумнівалася Наталка.

- Відомі. Хочете – розповім. До того ж, це – історичний факт. Перед першою світовою війною у королівстві Сербія сталася важлива подія – король одружився. Королева Драга скоро завагітніла. Радісну новину повідомили усім. Королеву мало не на руках носили – державі потрібен був принц, спадкоємець престолу. Всі ознаки вагітності присутні – королеву нудить, вона капризує, як належить вагітній жінці, місячних немає. З часом почав збільшуватися живіт.

- Ну, я ще розумію – примхи чи нудота, це і я можу, капризувати – не проблема, але живіт? – Оксана аж рот відкрила від зацікавлення.

- Нічого дивного – жінка мало рухається, їсть «за двох», от він і росте. І от настав час пологів. От-от мав з’явитися на світ спадкоємець трону. Призначеного дня королева Драга відчула біль у животі. Але він припинився, а принц усе не народжувався.

- А звідки б він узявся, якщо королева не була вагітна!

- Отож! Королева не була вагітна. Усі ці ознаки виникли під впливом кори головного мозку, який переконував організм – ти вагітна, чекай на народження принца. Отакий ефект самонавіювання.

- А що ж далі?

- Біля ліжка коронованої пацієнтки почали збиратися лікарі. Прибув спеціально запрошений російський професор Снєгірьов, який, на щастя, перебував тоді поблизу, в Парижі. Професор оглянув королеву – і не виявив у неї вагітності, а тим паче ознак пологів. Збільшений живіт виявився результатом ожиріння, а також розширення кишківника.

- І чим же все закінчилося? Це ж не проста собі жінка, а королева! Країна чекала спадкоємця престолу, а тут таке!

- Звичайно, королеву звинуватили в обмані. Газети писали, що вона навмисно обдурювала народ. На захист став професор Снєгірьов, який написав, що пацієнтка ні в чому не винна. Це не був випадок свідомого обману, вона просто дуже хотіла мати дитину, і її власний організм відповів на це бажання так, ніби воно збулося.

- Ну, тепер я розумію, що з власним мозком краще не жартувати, – зауважила Оксана. – І треба думати, чого насправді хочеш – а то ще збудеться!

- Продовжимо. У мозку є ще така структура – гіпоталамус, яка керує гіпофізом.

- Гіпофіз ми знаємо, вчили!

- І де він міститься?

- В… в голові! – сяйнула прогалиною в знаннях донечка.

- В основі черепа є спеціальне кісткове гніздечко, схоже на сідло…

- Воно називається «турецьке сідло»! – додала Оксана.

- Правильно, гіпофіз надійно й глибоко захований і захищений кістками турецького сідла. Це крихітна залоза – близько сантиметра в діаметрі. Він захищений так, як жоден інший орган, бо його функція надзвичайно важлива. Це начебто генеральний штаб організму, його верховне головнокомандування, тут знаходиться центр керування практично всією ендокринною системою.

- Ендокринною? – не зрозуміла Христинка.

- Так, малеча. Ця система – залози внутрішньої секреції: наднирники, щитоподібна залоза, яєчники.

- А навіщо вони?

- Це не так просто зрозуміти. От ноги – щоб ходити, вуха – щоб слухати, рот – щоб їсти і розмовляти, шлунок – щоб перетравлювати їжу. А навіщо потрібна щитоподібна залоза? Вона міститься отут, на шиї. Маленька, непомітна. Але її функції надзвичайно важливі, вона впливає на безліч процесів у нашому тілі. Вона відповідає, наприклад, за основний обмін, за температуру нашого тіла. Погано працює – і хвора людина мерзне навіть у найбільшу спеку, працює занадто інтенсивно – і навіть у холод людині жарко. Наднирники також маленькі, розміщуються над нирками, виділяють адреналін та інші гормони.

- А що таке гормони? – допитувалася Христинка, прагнучи достеменно все зрозуміти.

- Гормони – це такі речовини, які виділяють залози внутрішньої секреції, внутрішньої тому, що вони надходять внутрішньо, безпосередньо у кров, у маленьких кількостях, але від них залежить дуже багато.

- Ну, про адреналін ми знаємо все! – похвалилася Оксана.

- Все? То розкажи мені, науці необхідна інформація про його дію!

- Ну… ну, коли багато адреналіну – це класно, це – кайф! Ну… ну от і все, – не повірила сама собі Оксанка. Їй здавалося, що її знання у цій галузі безмежні, а виявилося…

- Оце і є твоє все? Не зовсім класно. Дія чистого адреналіну не така вже й приємна – він викликає відчуття страху, туги, неспокою, підвищується тиск, посилюється серцебиття, а також – перистальтика кишківника. Чула про «адреналіновий пронос»?

- Не тільки чула… А я думаю, чому мені перед екзаменами чи контрольною так в туалет хочеться! Ну, просто раз у раз! Може, з’їла щось не те… А це, виявляється, адреналін…

- А норадреналін, дуже близький за будовою, вони відрізняються всього одним атомом, спричиняє вибух люті, агресії, гніву. Зате в комплексі обидва вони необхідні для відчуття бадьорості, доброго настрою. Активізація наднирникових гормонів – це відповідь на стресову ситуацію. Якщо людина живе спокійно, без стресів, це не так вже й добре. Тоді вона починає шукати штучного приводу для викиду надниркових гормонів, щоб відчути насолоду життям, оте, що ти називаєш кайфом, Оксанко, – стрибає з тарзанкою, спускається на лижах з гір… Функція щитоподібної залози та наднирників – дуже важлива. Але й яєчники мають не легше завдання. Причому ця функція надзвичайно тонка і залежить від синхронної роботи кори головного мозку, гіпоталамусу, гіпофізу, яєчників та матки. Якщо порушується хоч одна ланка з п’яти – починаються проблеми: менструації стають нерегулярними, а можуть і зовсім припинитися. Тоді жінка не може мати дітей.

- А що там, у корі головного мозку, може порушитися?

- Це просто. Будь-який сильний стрес, хвилювання – наприклад, екзамени в школі чи інституті, переляк, переїзд в іншу місцевість, в інший клімат, навіть на відпочинок – все це порушує механізми адаптації, порушується отой делікатний баланс гормонів – і все руйнується. Існує навіть такий термін – «студентська аменорея» – коли у студенток на час сесії зникають менструації.

- Ой, правда! У мене минулого року також так було після іспитів, – поділилася Оксанка. – А потім ми з татом поїхали на море – і знову цілий місяць нічого. А це нормально?

- Якщо потім функція відновлюється самостійно, без лікування – це результат тимчасового збою в системі і, гадаю, не матиме особливих наслідків. Але якщо менструації зникають надовго – це привід звернутися до лікаря і пройти обстеження. Іноді буває так, що припинення менструацій – це сигнал серйозного захворювання.

- А іноді – означає, що буде ляля… – хитро всміхнулася Наталка.

- Ну, до цього нам ще далеко.

- Хто знає, Оксаночко, хто знає, – промуркотіла Наталка дуетом з Нюрою, в якої також прокинувся інтерес до розмови, судячи з інтенсивності рухів хвостом.

- А як це все відбувається – ну, вся ця… як її…

- Менструація?

- Ага!

- Не «ага!», а «Прошу?». Ти ж не з лісу, ти – дівчина делікатна, ввічлива, вихована у кращих галицьких шляхетних традиціях, а у нас не «агакають»! І не соромся вимовляти слова. Слово «менструація» нічим не гірше, ніж «традесканція» чи «експедиція». Повтори кілька разів – і переконаєшся. Отож, що таке менструація, чому вона виникає, які проблеми може спричинити і як із цим боротися – приблизно таке коло запитань ми сьогодні повинні вирішити. Для початку навчимося розрізняти два поняття – власне «менструація» та «менструальний цикл».

- Цикл мені чомусь подобається більше!

- Не тільки тобі. Звучить начебто науковіше, але ці поняття різні за суттю. Термін «менструальний цикл» означає сукупність усіх змін, що відбуваються в організмі жінки щомісяця, ці зміни спрямовані на запліднення і початок вагітності. Менструальний цикл – це період від першого дня однієї менструації до першого дня наступної. Якщо вагітність не виникає, розпочинається менструація – період власне кров’янистих виділень. Цей період поетично так й називають – «плач матки за вагітністю, яка не відбулася»…

- Класно! – Наталка так міцно обняла у пориві почуттів Нюру, що ображена киця нявкнула й наставила кігті. – А що, насправді все так і відбувається? Матка щомісяця готується до вагітності? Бідолашна…

- Саме так запрограмовано природою. Кожного місяця в яєчнику починається розвиток нової яйцеклітини. Один з фолікулів…

- З чого? Що таке фолікул? – поцікавилася Христинка.

- Це утворення, в якому знаходиться зовсім маленька яйцеклітина. Таких фолікулів в яєчнику новонародженої дівчинки – мільйон. Потім залишається менше, кілька сотень тисяч. А проходить повний цикл розвитку всього кілька сотень за життя жінки.

- І лише одна-дві перетворюються на дитинку…

Дівчатка перезирнулися:

- Послухайте, а ми ж усі були колись просто отакими клітинками! Як нам пощастило! Ні, як їм пощастило!

- Звісно, цим клітинкам дуже пощастило, що з них виросли отакі гарні дівчатка! Зате інші… Ну, така їхня доля. Та от, фолікул росте й розвивається упродовж двох тижнів. Він збільшується у розмірах, всередині утворюється порожнина, заповнена фолікулярною рідиною. Внутрішня оболонка фолікула продукує особливі жіночі гормони – естрогени. Яйцеклітина розвивається на скупченні клітин, яке називається яйценосним горбком. Наприкінці другого тижня розвиток фолікула завершується і настає овуляція. Це надзвичайно важливий процес! Овуляція – це розрив тканини фолікула і вихід яйцеклітини разом з фолікулярною рідиною з яєчника.

- Куди? Просто в живіт? – скривилася Наталка, в задумі чухаючи біленький Нюрин пузик.

- Раніше так і думали. А потім, завдяки сучасним технологіям, побачили, як відбувається насправді. Дуже розумно все продумано мамою-природою: спершу зовнішній полюс фолікула випинається і судини, які знаходяться над місцем майбутнього розриву, тікають убік, розходяться, ця частина стає прозорою.

- Правильно! Адже якщо під час розриву тканини яєчника пошкодиться судина, може розпочатися кровотеча, правда? – дійшла логічного висновку Оксана.

- Так іноді й буває. А потім до місця очікуваного розриву наближається маткова труба. Вона охоплює своїми ворсинками, фімбріями, так їх називають, місце майбутньої овуляції і чекає, коли ж настане цей урочистий момент.

- І яйцеклітина виходить просто в трубу! Як добре придумано! Так вона не загубиться! Ну, уявіть собі, якщо яйцеклітина випаде кудись в живіт, як її там знайти, вона ж маленька! – Наталка переживала так щиро, заздалегідь співчуваючи жінці, в якої проблеми з матковими трубами і тому немає дітей.

- А потім яйцеклітина потрапляє в маткову трубу і там чекає на зустріч зі сперматозоїдами.

- З чи-им?

- Ой, дівчатка, тільки не це! Пояснювати ще й це? Зараз розпочнуться маленькі чоловічі таємниці!

- А чом би й ні! – пробурчав з-за дверей Павлик.

- Ох ти, мала заразючка! Ти підслуховував! Я тебе! Я тобі покажу!

І в хаті почалося те, що траплялося щоразу, коли братик із сестричкою висували одне до одного територіальні, майнові, харчові чи політично-економічні вимоги: почали літати диванні подушки, відчайдушно нявчала Нюра, реготали гості, верещала Наталка, мужньо відбивався від ніжних сестринських ручок, намагаючись воювати з дамою в рамках кодексу джентльмена, Павло… Заспокоїти цю компанію міг хіба що батько, визирнувши з кімнати, де він зазвичай усамітнювався після робочого дня із каналом «Євроспорт».

- Ну, гаразд, чучело-мяучело, хочеш знати наші таємниці, то сідай і слухай, – нібито змилувалася над сином мама. – Але спершу приготуй нам, дівчаткам, чаю.

- Отак завжди, – забурчав своїм оксамитовим баритоном Павло і подався на кухню, розуміючи, що їм не так чаю хочеться, як усунути його цікаві вуха.

- Ну, давайте скоріш, поки ми самі! Сперматозоїди – це чоловічі статеві клітини. Як вони утворюються, де – це складно і не є предметом нашої розмови. Це – велика чоловіча таємниця, про це згодом. Вони проникають в піхву, потім – у цервікальний канал, в матку, через внутрішні отвори маткових труб потрапляють в їхню порожнину – це щось така, як автострада чи залізнична колія… Маткова труба має складки, по яких пересуваються спермії, а назустріч їм – яйцеклітина. Чоловічі клітини просуваються по маткових трубах завдяки особливим джгутикам – хвостикам, які скорочуються і забезпечують їм активну рухливість і досить-таки пристойну швидкість.

- І знову в цих перегонах пощастить лише комусь одному, хто найшвидше дістанеться до фінішу і зустрінеться там із… своєю дамою серця! Якісь олімпійські ігри! Тисячі готуються, тренуються, а чемпіонська медаль – одна!

- Абсолютно вірно! На пошуки вирушають мільйони, дорогою із цих мільйонів гине добра половина…

- Чому гине?

- Тому що біологічні механізми тестування вибраковують патологічні, хворі клітини. Організм зацікавлений у тому, щоб лише найкращі клітини давали потомство, і тому ще дорогою – у цервікальному слизі, в порожнині матки вмикаються механізми біологічного контролю. Хворі, неповноцінні спермії загинуть. Мети досягнуть лише найкращі, найсильніші, здатні успішно подолати всі бар’єри. Цей шлях подолають лише вибрані. А передасть інформацію про батька дитині лише один.

- А якщо кращих немає? Якщо всі хворі?

- Це із фільму жахів, Оксанко?

- Ні, це з реального життя. Ви ж знаєте таких людей, вони живуть в сусідньому під’їзді – чоловік п’є, поводиться грубо, ну… А дочку їхню бачили?

- Бідолашна дитина… – пригадала Софія Андріївна дівчинку рочків шести з безтямними оченятами і ніжками, що запліталися одна за одну – типове «дитя понеділка», батьки-алкоголіки, інакше й бути не могло.  – Дбати про майбутніх дітей потрібно з дитинства. З вашого, дівчатка, дитинства. Мусите пам’ятати, що свої фолікули, свій генетичний код, своїх майбутніх діток ви отримуєте при народженні. І кожен шкідливий вплив на ваш організм убиває ці крихітні клітинки, убиває або пошкоджує. Кожна хвороба, навіть, здавалося б, несерйозна і цілком безпечна – грип, вітрянка, кір, свинка, кожна застуда зменшує кількість здорових клітин.

- Мам, не лякай нас так!

- А чому ж вас не лякати, любі мої, якщо ви зовсім не дбаєте про своє здоров’я! Зима, а де теплі колготи?

- Ну, мамцик, хто ж тепер ходить у теплих колготах…

- Розумні дівчатка, які дбають про своє майбутнє. Вони ходять у теплих колготках і спідничках – нормальному жіночому одязі, не носять джинси, в яких вся попа і весь живіт зверху, не одягають настільки тугий одяг, що не можуть дихнути.

- А що це, шкідливо?

- Ще й як! Порушує кровообіг в малому тазі і кровообіг ніг. А це вам колись може відгукнутися тромбофлебітом або варикозним розширенням вен!

- Варикозним… Чим?

- Розширенням вен. Бачила коли-небудь у жінок ноги з товстими, негарними венами?

- Бачила, звичайно! Але ж це у старих… вибач, мамо, у старших жінок! Я думала…

- Ти думала, що ці жінки так і народилися – старими і хворими? А ви вічно будете молодими. Ні, голубоньки, замолоду ви стелите собі постіль, в якій спатимете на старість! Коли лікарі кажуть – не носіть одяг, який порушує кровообіг, ви це сприймаєте як спробу старших завдати вам прикрощів і шкоди – мовляв, вони старі і не розуміють, що таке мода. Їм уже не пасують короткі спіднички, вузькі джинси, чобітки з високими вузькими халявами, от вони й бурчать. А мені зовсім не шкода, молодість – чудова пора. Показуйте свої стрункі ніжки, свої підтягнуті животики, свої красиві плечі – але ж улітку! А взимку думайте про те, що застудитися можна за одну хвилину, а лікуватися потім – все життя. І не буде в вашому яєчнику після перенесеного запалення отієї здорової, сильної клітинки, з якої потім народиться донечка чи отакий хлопчик!

У дверях з’явилася спершу таця, а потім уже брат Павло.

- Вам чай з варенням? – хлопчик зітхнув. Знову обдурили! Все найцікавіше розповіли без нього! – Давай, Наталко, розливай сама, а я піду. Я на вас образився. Ходімо, Нюро. Вони нас не люблять!

546загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

Без коментарів

Додати коментар