Вхід

Київ. Батиєва гора

image18

210710_Tyurki

На цьому місці він стояв,

Насупивши кошлаті брови.

Дививсь униз. Хрещатий яр

Не затуляли забудови.

 

Град Ярославів на виду…

Заціпенів славетний Київ

Під грізним поглядом Бату,

Під хижим поглядом Батия.

 

Намет шовковий бовванів,

І бунчуки звивались гордо.

Батий чекав сім довгих днів,

Та не приніс йому ключів

Золотоверхий стольний город.

 

Зоріли в небо куполи

Востаннє світло, синьооко.

Пішли тумени на вали.

У брами вдарили пороки.

 

На дев’яносто третю ніч

Софія впала. Сонце змеркло.

Сховала тисячі облич

В руїнах Десятинна церква.

 

А він стояв на цій горі

І дим вдихав, мов запах горя.

Знов до походу майорів

Бунчук— за три останніх моря.

 

Побито. Спалено ущент.

З землею вирівняно Київ.

Та змиту весняним дощем

Хтось свічку засвітив в Софії.

 

Не кожен знає, чий він син,

І прагне вічного не кожен,

Та все ж знайдеться хоч один,

Хто запалить вогонь спроможен

 

У темну ніч, у чорну тьму,

На згарищі і на руїнах.

І знаю я тепер, чому

Вона не вмерла, Україна.

 

А на Батиєвій горі

Сліди копит позаростали.

І від отих кошлатих брів

Лиш назва в пам’яті зосталась.

image195

926загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

Без коментарів

Додати коментар