Любляна

Наш маршрут привів нас до столиці Словенії.

Любляна стала столицею не так давно, у 1991-му, вона позбавлена традиційних столичних атрибутів, якими вражає Будапешт. Тут немає чогось величного і грандіозного – тихе, спокійне, але красиве місто на берегах річки Любляниці.

Місту дуже багато років – поселення на цьому місці сягає 2000 до н.е. Любляна тривалий час була столицею історичної області Крайна, а з початку ХХ століття – столицею Словенії у складі Югославії, з 1991 року – незалежної.

На гербі міста – дракон або Люблянський змій. Згідно з грецькою легендою, аргонавти під час повернення додому після викрадення Золотого руна знайшли велике озеро, оточене болотами, між сучасними містами Врхніка і Любляна. Саме там Ясон вразив чудовисько. Оцей дракоша й охороняє Люблянський замок на горі, та й до моста не дає підійти ворогам – тільки добрим людям.

Поруч з героїчним драконом – трагічна скульптура Адама та Єви, яких Господь вигнав із раю..

Якщо чесно, я б їх вигнала ще й з міста – що за потвори? А скульптора ще й від церкви б відлучила – за спотворення людського лику! Це він таким уявляє собі витвір Божий? Але такі вони, нинішні скульптори, як уміло – так ліпило..

Двері місцевої церкви передають у барельєфах історію міста.

Цікаво, що розквіт у місті освіти й науки пов’язаний з тими часами, коли у церкві правили лютеранські священики. Вони проводили службу рідною для людей словенською мовою, слово Боже стало зрозумілим, люди почали вчитися читати і вивчати святі книги. Але так тривало недовго, католицька церква перемогла, книги спалили, і знову в церкві запанувала незрозуміла латина..

Містом нас водив гід – ще один із погоничів нещасного туриста спринтерськими дистанціями.. Імені моя багатостраждальна пам’ять не зберегла. Якби ми обмежилися тільки тим, що він нам показав, група вважала б Любляну найжалюгіднішим із сіл Європи. Проте ми, яко досвідчені туристи, після закінчення екскурсії вирішили походити самі – і виявили, що вся краса Любляни – поза маршрутом, вона у тихих вуличках та набережній, що перенесла мене чомусь до Амстердаму – надто схоже на канали Нідерландів.