Вхід

Наукова діяльність лікаря Арсена Річинського. Погляд сучасника.

150px-Арсен_річинський1946

 

 Серед визначних історичних постатей, які важко і з болем повертає на давно заслужене ними подвижницькою працею місце українська історія та наука, ім’я громадського, політичного та церковного діяча, святого сповідника, основоположника української етнології релігії, та напередовсім – лікаря Арсена Річинського.

Громадська та церковна діяльність подвижника української православної церкви вже знайшла дослідників, що вивчають цей пласт творчої спадщини, проте медична науково-практична частина доробку залишається поки що мало вивченою.

Для глибшого розуміння справжньої ваги цих досліджень мусимо пригадати умови, в яких довелося жити і працювати Арсенові Річинському.

arsen richunskuy

Диплом лікаря він одержав у 1918 році, до 1922-го працював в Ізяславській лікарні, згодом у практикував у Тростянці, став головним лікарем лікарні Володимира Волинського, де працював до першого арешту у 1925 році.


1

 

Чернетка автобіографії, написана власноруч А.Річинським

Річинського тричі заарештовувала польська влада. У 1940-му році розпочалися поневіряння по таборах ГУЛАГу, звідки повернутися на Україну йому вже не судилося.

1296146247

У людиноненависницькій системі ГУЛАГу єдиним, хто виступав на боці життя супроти безжальної машини знищення, був лікар. Лікар не лише міг полегшити страждання від хвороби, він мав право звільнення від роботи, а каторжна, понад людські сили праця вбивала в’язнів скоріше, аніж голод і холод. От що пише про подвижницьку діяльність лікаря Річинського в’язень сталінських концтаборів, також уродженець Володимира Волинського  Володимир Герун: «В таборі суворого режиму було два лікарі-українці. Це Іван Васильович Клименко та Арсен Васильович Річинський. Начальником санчастини був Арсен, а Іван Васильович – хірургом. Я думаю, що в таборі тоді Річинський був напіввільним. Тому і поставили його начальником санчастини. Очевидно, тюремна влада пішла на поступки, бо не вистачало лікарів. Багатьом українцям з Західної України Річинський давав звільнення від роботи, тому на нього сердилися росіяни. З Річинським доля звела в червні 1946 року. Тоді я проходив медогляд, а ще коли звернувся до нього за звільненням, бо не міг ходити через травму ноги. Часто в таборі казали, коли хтось з українців опинявся не на роботі: «Арсюша опять освободил хохлов». [1]

gulag

Робота лікарів у сталінських таборах була виконанням клятви Гіппократа у найвищому її значенні, служінням ідеалам гуманізму та християнського милосердя.

Гідне подиву, що поряд із виконанням своїх лікарських обов’язків у нелюдських умовах крайньої Півночі, сибірської тайги чи казахстанських степів, лікарі знаходили сили для наукової роботи і навіть здійснювали важливі наукові відкриття, які й досі не втратили актуальності.

Варто згадати кандидата хімічних і доктора біологічних наук Володимира Онуфрійовича Мохнача, який до свого ув’язнення у 1937-му році був директором Далекосхідного філіалу Інституту хімії АН СРСР, людину блискучої ерудиції, визначного науковця, який під час нищівної епідемії дизентерії, жертвами якої стали десятки тисяч в’язнів колимських таборів, за умов повної відсутності ліків зумів зупинити епідемію завдяки запропонованому ним методу лікування поєднання йоду з крохмалем, відомому тепер як «синій йод».

mohnach

menu_01

Метод не лише не втратив своєї актуальності, а й набирає все більшого поширення в сучасній медицині. [6]

Kolima0001

Порятунок не лише тіла, а й безсмертної людської душі часто приводив діячів медицини до церковного служіння. Знаковою постаттю в медицині є архієпископ Лука, професор Войно-Ясенецький, який був репресований за свої релігійні переконання, але в умовах заслання подовжував душпастирське служіння, невтомну лікарську працю, а також наукову діяльність.

220px-Валентин_Феликсович_Войно-Ясенецкий

Під час свого третього ув’язнення в Сибіру професор був призначений головним консультантом госпіталю для евакуйованих з фронту поранених, оперував по 8-10 годин на добу, і кожну операцію розпочинав з того, що хресним знаменням благословляв пацієнта і медичний персонал. У 1946-му році Комітетом з присудження премій СРСР з формулюванням : «За наукову розробку нових хірургічних методів лікування гнійних захворювань та ран, викладених у працях «Нариси гнійно-септичної хірургії» (1943) та «Пізні резекції при інфікованих вогнепальних пораненнях суглобів» (1944 рік) професору Войно-Ясенецькому була присуджена Сталінська премія, отримувати яку архієпископ Лука погодився тільки у повному архієрейському облаченні.

280px-Лука_(Войно-Ясенецкий)

Не припиняв наукового пошуку під час своїх ув’язнень у тюрмах і таборах Лев Олександрович Зільбер (1894-1966) – основоположник радянської школи медичної вірусології.

zilber-mid-60

У 1937-му році Зільбер під час експедиції на Далекий Схід виявив природу і збудника невідомого досі науці захворювання – кліщового енцефаліту, але замість нагороди був заарештований за безглуздим доносом про спробу вченого отруїти воду в Москві і таким чином викликати епідемію енцефаліту! Термін відбував на Крайній Півночі, в таборі на ріці Печорі, де в’язні масово гинули від авітамінозу – пелагри. Вчений в умовах тундри отримав препарат з моху ягеля – антипелагрин, чим врятував тисячі життів.

В 1939 році вчений відмовився від співпраці з НКВС зі створення бактеріологічної зброї, за що знову отримав термін. В таборах Зільбер проводить дослідження на мишах і щурах, яких було в бараках чимало, експериментує і формулює нову, революційну тоді концепцію про вірусне походження пухлин.

В цьому ряду вчених-подвижників, які не скорилися долі, не зламалися, залишилися вірними своєму лікарському обов’язку, на почесному місце – постать українського лікаря, науковця, служителя церкви та медицини Арсена Річинського.

150px-Арсен_річинський1946

Після відбуття десятирічного терміну, Річинського разом з новою родиною, відправляють у безстрокове заслання в Кизил-Ординську область Казахської РСР без права повернення в Україну. Там він працює лікарем районної лікарні. У 1952—1953 роках статті Арсена Річинського на медичну тематику друкувалися в часописі «Здоровье Казахстана».


11

Лікарі в умовах ГУЛАГу не мали чіткої спеціалізації, лікарів у лікарні могло бути один чи двоє, і їм доводилося займатися і хірургією, і терапією, й акушерством, забезпечувати всі аспекти медичної допомоги.

Певний час доктору Річинському довелося працювати в пологовому відділенні районної лікарні с. Карманчі, тому в його науковому доробку є праці з акушерства.

Одна зі статей Арсена Річинського присвячена дослідженню небезпек та ускладнень переношеної вагітності і має назву «Збудження пологової діяльності при переношеній вагітності» (з пологового відділення Карманчинської райлікарні, головний лікар Т. Кульмуратов). Ще одна – «Родовий акт у світлі вчення акад. Павлова» (скорочена доповідь на обласній конференції акушерів-гінекологів у м.Кзил-Орді 17 липня 1951 року).

17

В обох наукових працях вражає глибина аналітичної думки та прагнення осягнути патогенез процесу пологового акту настільки ґрунтовно, наскільки це  дозволяв рівень тогочасної медичної науки. Базуючись на фундаментальних працях акад. Ніколаєва, Річинський аналізує методи стимуляції пологової діяльності, що існували в ті часи, а саме: Штейна (прийом касторової олії, а потім почергове введення хініну та пітуїтрину), Хмелевського (введення хлористого кальцію та глюкози у вену), Буханова, Шуба (введення великих доз вітаміну В1), конкретизує механізм дії кожного із компонентів запропонованих схем, вказує на їхні переваги та недоліки, виходячи з власного клінічного досвіду, і пропонує комбінований метод, застосування якого має достатній ефект, але дозволяє знизити медикаментозне навантаження і дозу таких агресивних та потенційно небезпечних для матері препаратів, як пітуїтрин та солянокислий хінін, що були в ті часи основою посилення скоротливої діяльності матки.

Доктор Річинський пише: «Сам фолікулін не викликає родової діяльності. Для переведення його в активну форму – естрадіол – необхідна наявність вітаміну С (аскорбінової кислоти). Ще краще одночасно вводити пітуїтрин, оскільки матка, сенсибілізована естрогенами, швидше підкоряється дії пітуїтрину».

У висновках автор оцінює переваги запропонованого ним способу як ефективного та менш небезпечного потенційними ускладненнями за рахунок зниження доз використовуваних препаратів.

До недоліків статті можна віднести перше її твердження щодо можливості вичікувальної тактики при завмерлій вагітності: «Якщо у випадку аборту, що не відбувся, можна і слід притримуватися вичікувального методу лікування навіть упродовж кількох місяців – поки немає тривожних сигналів, що потребують оперативного лікування…». Сучасне акушерство заперечує можливість такої тактики, оскільки це небезпечно розвитком ДВЗ-синдрому і кровотечі, яка може призвести до загибелі пацієнтки.

В іншій статті Арсена Річинського «Пологовий акт у світлі вчення акад. Павлова» ініціація та ґенеза пологового процесу розглядається у сукупності чинників, що спричиняють початок пологів та розвиток скоротливої діяльності матки у першу чергу з точки зору нейро-гуморальної регуляції.

Автор детально розглядає роль вітамінів В1, С, Е у розвитку скоротливої функції матки, звертає увагу на електролітні властивості тканинної рідини та зміну при наближенні пологів, зокрема посилення тканинного ацидозу.

Звертає увагу на «психогенні впливів», що мають велике значення у функціональному стані статевого апарату, на що вказував іще Сєчєнов. Наслідками цих впливів може бути як аменорея, так і невиношування та розлади пологової діяльності у першому періоді пологів.

Особливу увагу звертає автор на інтероцептивну сигнальну систему, через яку кортикальні центри постійно отримують інформацію про функціональний стан внутрішніх органів: «Кожен орган має своє представництво в корі» (І.П.Павлов).

Оскільки вчення Павлова розглядалося радянською системою охорони здоров’я як основоположний базиз будь-якої функціональної системи організму, то не дивно, що й в активізації пологового акту іде пошук процесів рефлекторного характеру. Зокрема, автор аналізує рефлекси, викликані подразненням механо- і барорецепторів матки, піхви та прямої кишки у першому, другому та третьому періодах пологів.

Не маючи змоги самостійно проводити лабораторні наукові дослідження в умовах районної лікарні, доктор Річинський вдався до аналізу літературних даних та їх узагальнення, відшукуючи напередовсім те, що хвилювало його як лікаря та гуманіста – причини родового болю та шляхи його полегшення.

Автор приводить цитату акад. Ніколаєва: «В нормі інтероцептивні імпульси знаходяться під порогом відчуття. Однак, є умови, коли може настати «прорив» імпульсів з того чи іншого органу в кору. Це може трапитися при : 1) надпороговій (надмірній) силі інтероцептивних імпульсів; 2) тривалому безперервному «бомбардуванні» ними кори, коли підпорогові подразники при повторенні сумуються і набувають порогової чи надпорогової сили; 3) при умові розбалансування нормальних співвідношень кори та підкірки, коли наступає певне виснаження, послаблення кори… Цим пояснюється пологовий біль. Чим активніша кора, чим менше порушені її взаємозв’язки з нижче лежачими відділами мозку, тим краще кора керує ними, тим родовий біль виражений менше. Чим більш виснажена кора, тим активніші підкіркові структури, тим легше відбувається прорив інтероцептивних імпульсів у кору, тим більш виражений їх надпороговий характер і тим сильнішим, нестерпнішим стає біль».

Ця залежність і досі визнається сучасним акушерством основною ланкою концепції генези родового болю.

Проаналізувавши причини болю, Річинський розглядає відомі на той час методи не медикаментозної боротьби з болем. «Для цієї мети маємо два методи: гіпноз та психопрофілактичне знеболення пологів». Цікавим є питання» «Чому пологи частіше розпочинаються вночі?» Наводиться цікавий факт, відмічений Єгулашвілі, що у мавп пологи переважно розпочинаються і закінчуються у нічний час. Якщо до світанку вони не завершилися, то призупиняються і знову продовжуються з настанням темної пори доби. Експериментально доведено, якщо мавпу, що народжує, перемістити до яскраво освітленої клітки, то пологова діяльність припиняється і відновлюється лише після переведення до темного приміщення. Єгулашвілі пояснює цей феномен «інстинктом проведення пологів у більшій безпеці». Акад. Ніколаєв дає інше пояснення: вдень на кору головного мозку тварини діє велика кількість подразників, які на базі великої кількості рефлексів створюють багато тимчасових рефлексів-зв’язків, тому кора гальмує вісцеральні функції, в тому числі скоротливу функцію матки. Сучасне ж акушерство пояснює фото періодичність пологів різницею активності шишкоподібного тіла, яке є своєрідним «біологічним годинником організму» і регулює виділення гонадотропних гормонів, які й спричиняють початок пологової діяльності.

  Цікавим є те, що навіть стаття з акушерства, на тему, далеку від політики, у ті часи не могла отримати дозвіл на друк, якщо не мала посилання на праці Леніна чи Сталіна, матеріали з’їздів партії. Зокрема, автор віддає данину необхідності вельми майстерно: «Марксистське мислення вимагає, щоб наука була тісно пов’язана із життям. Знання цінне настільки, наскільки воно перевірене і використане на практиці. І.Сталін вчить: «Зв’язок науки та практичної діяльності, зв’язок теорії та практики, їх єдність повинні стати дороговказом для партії пролетаріату».

45

Завершують статтю висновки про методи лікування, що базуються на вченні Павлова:

-       Лікування ранніх гестозів з допомогою збудження кори та пригнічення підкірки ін’єкціями брому та кофеїну (метод Кобозєвої);

-       Пізніх гестозів з допомогою «переривистої сонної терапії барбамілом» (від цього методу відмовилися досить скоро через його шкоду для плода);

-       Загрози викидня – діатермія сонячного сплетення та навколо ниркової ділянки (не використовується через шкідливий вплив на плід);

-       Стимуляції пологової діяльності – зокрема метод Шуба базується на ваготропній активності вітаміну В1.

-       Знеболення пологів – досягається захисним гальмуванням кори при гіпнозі або збудженням кори при одночасному пригніченні підкірки при психопрофілактичному методі;

-       Відновлення нормальної лактації при нейрогенних її розладах.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ті нечисленні наукові праці, які дійшли до нас, змушують замислитися над величчю людського духу визначного діяча українського політикуму, православ’я і водночас медичної науки, що спонукав навіть в таких екстремальних умовах працювати, вести науковий пошук для полегшення страждань і тілесних, і духовних.

Richinsky

І наче духовний заповіт видатного діяча української церкви, культури та медицини звучать слова, що не втратили своєї актуальності через десятиліття: «Духовна самостійність, створення власної релігійно-національної ідеології завжди додає народові певності своїх сил і своєї гідності, віру в свою правоту і в своє майбутнє. Навпаки, рабське перейняття чужих ідей і чужих поглядів підриває духовні сили й відпорність народу, затягує його на службу чужим божкам. Тоді надходить смерть народу» (А.Річинський). [2]

Роботи Арсена Васильовича Річинського зберегли своє наукове і практичне значення і в сучасному акушерстві. Вони є зразком служіння своєму народу, виконання високої гуманістичної та християнської місії лікаря, громадянина, вірного сина української землі.

Романчук Л.І., Маланчин І М., Кучма З М., Хміль С.В.

 

Використана література:

 

1. Арсен Гудима. Харизма Арсена Річинського. Підручники і посібники. Тернопіль, 2007. – с. 11-12.

2. Арсен Річинський. Проблєми української реліґійної свідомости. Володимир Волинський 1933. Перевидання: 4-те (2009)

3. Арсен Речинский. Родовой акт в свете учения акад. Павлова. Рукопис.

4. Арсен. Речинский.О возбуждении родовой деятельности при переношеной беременности. Рукопис.

5. Кралюк П. М. Аристократ духу. Арсен Річинський як мислитель і громадський діяч http://www.simya.com.ua/

6. Мохнач И. В. Синий йод // Репрессированная наука. Вып. 2 / ред. М. Г. Ярошевский ; ред.-сост. А. И. Мелуа. – СПб. : Наука, 1994. – С. 145–157.

1871загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

Без коментарів

Додати коментар