Нідерланди – країна, яка створила собі землю

Нідерланди – низинна земля. Дві третини її лежить нижче за рівень моря. Ще третина – всього на метр вище. Хто хоч раз бачив шторм, розуміє – халепа! Ця країна не просто на березі моря. Вона ще й опускається зі швидкістю 1 м на 100 років. В центрі Амстердама є прозорий скляний стовп, на якому відмічають рівень води під час припливу і відпливу. Якби не дамби, то двічі на добу морська вода накривала б столицю з головою. Отакі справи, малята… Дуже навіть не дитячі. Територію Нідерландів захищає потужна дамба довжиною 3 000 км! Її дублює ще одна, на випадок руйнації першої. Хто після цього скаже, що український кордон перекрити неможливо, здивує мене, ну, просто дуже-дуже! Французи жартують: «Всім народам землю подарував Господь. Голландці створили її собі самі». Нідерландери без жартів стверджують: «Бог створив море. Голландці створили береги». Дорога з Кельна до Амстердама займає якихось три години. Ці три години керівник групи намагався заповнити інформацією про країну, кордон якої ми ось-ось перетнемо. Слова «дамба», «шлюз», «польдер» і похідні від дамби Амстер-дам, Роттер-дам, Воллен-дам злітали звично і мало промовляли до душі, сприймалися як просто інформація. Всією суттю своєю починаєш розуміти їх тільки після того, як ступаєш на ЗЕМЛЮ Нідерландів. І не на асфальт чи бруківку, на ЗЕМЛЮ. І ця земля не є твердю, яку сотворив Господь. Вона пружинить, прогинається у тебе під ногами. Бо зовсім недавно, яких років сто чи двісті тому ця земля була морем. Чи болотом. Цю землю створили люди. Вони створили її собі самі. Але це ми зрозуміємо вранці. А поки що автобус вивантажує туристів, стомлених і голодних, в готелі поблизу міжнародного аеропорту Схіпол, єдиного аеропорту в світі, розташованого нижче за рівень моря. Завтра, коли ми подамося на екскурсію, гід розповість, що це один з найбезпечніших аеропортів, рівень аварійних посадок тут дуже низький. І ми слухатимемо ці слова просто як цифри, як факти. І навіть не підозрюватимемо, що спільного між цим аеропортом і нашою рідною українською землею, і як зміняться ці рекордно низькі цифри смертності на рекордно високі вже зовсім скоро… Але про це потім, потім… Ранок. Сніданок. Столик біля вікна. Враз у вікні щось велике й волохате! І вода, наче дощ серед ясного неба. Миють вікна. Їх тут миють часто, чи не раз на тиждень, пояснює керівник групи. Сонячних днів у цих краях так мало, що кожен промінчик дорогий, тому господині тримають вікна у чистоті, щоб не втратити ні краплинки сонця. І нічим вікон не запинають. І задля сонечка і… Ну, ще тому, що чоловіки цієї країни у більшості були моряками і часто вирушали в море, а жінки в такий спосіб демонстрували сусідам – от бачите, мій чоловік у плаванні, а мені приховувати нічого, нікого я собі не завела, дивіться, сусідоньки, хоч усі очі повидивляйтеся! Через низький рівень інсоляції голландці більше за інших потерпають від депресивних станів, найпопулярніші ліки тут – антидепресанти і… парацетамол. Назагал нідерландери – чи не найздоровіша нація в Європі. Вони  й правда здорові… Здорові за рівнем захворюваності – низьким і здорові за параметрами зросту – ну, просто височенні, здоровенні, і чоловіки, і жінки. Ці люди багато працюють, мало нервують, їздять на велосипедах. Тому лікарям тут роботи майже немає, що б не трапилося, виписують парацетамол. Хто не знає – ліки від усього й ні від чого. Якщо у тебе щось боліло, ти випив парацетамол – і минуло, то тішся, насправді у тебе нічого не боліло. Ну, от знову згадала про роботу, а домовлялися ж – я у відпустці, тому про драконів – ані-ані! Про велосипеди. В Амстердамі найкомфортніше почуваються саме велосипедисти. Автомобілістам не так затишно, а пішоходам – цілковита капость! Площа Нідерландів – дві Рівненщини. Тому велосипеда цілком досить, джипи просто ні до чого. На велосипедах їздять усі – пані в коротких сукнях, колготках і туфлях на високій шпильці, панове в офісних костюмах з течками в руках, домогосподарки з великим ящиком для покупок, бабусі, що вигулюють собак, матусі з немовлятами, татусі, що розвозять по школи старшеньких діток, ну, всі-усенькі. Якщо ти не на велосипеді, то ти, певна річ, – турист.

З Амстердама вивезла специфічний сувенір – фобію. Не знаю, як воно латиною, але тепер боюся велосипедистів. Що таке польдер, розумієш тільки після того, як побачив на власні очі. Польдер – це земля, відвойована у води і захищена від неї дюнами і дамбами. Земля польдера – це колишнє дно озера. Власне, чи не вся земля поза містами – чітко розкреслена прямокутниками польдерів. Тут все сплановано, все передбачено, вся ця краса – продумані гідротехнічні споруди. Чомусь у нас від слова «меліорація» – нудь та оскома, якесь нехороше це слово, зазвичай меліоративні роботи викликають негативні асоціації, як і кожна немудро проведена спроба з удосконалення Господніх планів. Та голландці довели, що результати можуть бути вражаючими. Польдер – прямокутний шмат землі, оточений каналами, з яких вода відводиться системою шлюзів у більші канали, а звідти – у море. Оскільки земля – це дно озера, то воду доводиться піднімати на кілька метрів угору. Для того й шлюзи. У різні часи воду викачували по-різному, сімсот років тому використовували вітряки – їх і зараз чимало в країні, щоправда, більше для краси та екзотики, їх замінили потужні спершу парові, а потім електродвигуни, але без діла не стоять – викачують і мелють – млини ж бо… Ця земля – дуже родюча. Соковита трава – чудовий корм для корів. Щоправда, наші звичайні корівки тут вгрузали б усіма чотирма і кроку б не могли ступити – це все-таки «жива» земля, вчорашнє болото. Голландці не розгубилися – вивели породу корів із широкими копитами, які не зле там почуваються, жартують – пусти в море – попливуть.  Є породи безрогі, агресивні, зате дуже молочні, і молоко голландське, скажу я вам – смакота… Кожен польдер – окреме господарство. Вдалині – будинок фермера і сама ферма. На траві корівки пасуться – мальовничо так. Шукаєш замріяним поглядом пастушка із сопілочкою – а нема його, пастушка романтичного. Бо не потрібен – куди ці корівки подінуться з підводного човна… ні, як його… з польдера! Він же по периметру оточений водою. Щоправда, іноді корівки з необачності у ці канали падають. Навіть національний вид спорту є – хто скоріш витягне корову з каналу! Польдерна система важлива не лише як спосіб створення землі та захисту від морської стихії. У Нідерландах це ще й модель взаємин працівників, працедавців та держави, модель унікальна і цікава тим, що природні умови сформували національні особливості характеру голландців, а саме – вміння чути одне одного, враховувати чужі інтереси, здатність до компромісу, до переговорів та поступок, з яких витікає міцність держави. Саме ця «польдерна модель» дала змогу уникнути гострих соціальних конфліктів у густонаселеній країні. У мешканців цього краю один спільний ворог – море. Ніхто не в змозі здолати його самотужки. Тільки спільні зусилля усіх класів – дворян, купців, селян у давні часи дали спромогу створити цю землю. Тільки спільні зусилля всього населення Нідерландів у часи новітні можуть захистити країну від фізичної руйнації. Не у дамбі, а в єдності та вмінні домовлятися – сила. Повчальний приклад для інших країн. Канали – як кордони. Можна вважати, що розділяють. Можна – що об’єднують. І ще… Ці люди створили собі землю самі. Захищають її від моря. Крихітна держава, менші за яку тільки Бельгія, Люксембург і Монако, – на третьому місці в Європі з виробництва сільськогосподарської продукції. Україно, тобі землю дав Господь. Запозич у голландців польдерну систему! Всього ж і треба – видерти з наших чорноземних полів дерни і терни.

4115загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні