Презентація. Як це було

Не люблю презентацій. Написала близько 40 книг, презентацій було, мабуть, 5.. Востаннє – у 2010-му – “Лицарів любові і надії”. Дату визначила героїня книги – 7 жовтня – день св. Теклі. Роман переносить нас у І століття по Різдві Христовім. Зовсім недавно зазнав хресної смерті Ісус. Христові апостоли розходяться по світу, несучи людям звістку про свого Учителя та його науку любові. Чимало людей приймає Христа у своє серце, та безліч таких, що чинять опір.. Не раз апостоли зазнають кривди та знущань. Вдихнути життя у біблійні персонажі, користуючить доступними нам джерелами ранньохристиянського письменства, справа відповідальна. Чи вдалося? Про це судитиме читач. А тимчасом – презентація. Ведучий – Михайло Зубик. Пан Михайло – знаний журналіст, людина з витонченим художнім смаком, бездоганною мовою і почуттям міри. Кращого ведучого будь-якої імпрези годі шукати. Розпочинаємо молитвою – о.Тарас Коковський благословляє початок зібрання молитвою та власним віршем:

Благословен, хто йде в ім’я Господнє,

кому Господь є правда і життя.

Полинуть з нього ріки повноводні

і оминуть неслава й забуття.

Благословен, хто йде в ім’я Господнє,

свій хрест несе смиренно до кінця.

Він буде жити в пам’яті народній,

і небеса вспадкує від Отця. Відомий знавець історії Тернополя Тарас Циклиняк розповів про історію фігури св.Теклі, що була поставлена на високій колоні у сквері на бульварі Щевченка (колишня вул. Верхня Панська) у 1888 році і знищена більшовиками. На жаль, технічної можливості показати фото старого Тернополя в Українському домі не було, тому прошу переглянути їх тут: Враженнями від книги поділився один з її перших читачів Володимир Мороз.

Як завжди на презентаціях, до слова запрошений головний редактора видавництва «Навчальна книга – Богдан» професор Богдан Будний і редактор роману та майже всіх моїх прозових творів чудова поетеса Ірина Дем’янова. Художник Володимир Басалига – автор обкладинки – вразив неймовірним подарунком – картиною з ликом Христа.. Перший музичний антракт – чудові пісні від ансамблю акустичної музики «Оберіг» під орудою Олексія Лещишина. Зазвичай письменники нарікають на неувагу від влади. Гріх скаржитися – в залі були голова обласної ради Віктор Овчарук та його заступник Любомир Крупа, секретар міської ради Віктор Шумада з дружиною, депутати Володимир Місько з дружиною, Леонід Бицюра.. Але не в посадах справа – вони прийшли не як посадовці, а як друзі і читачі. Було дуже приємно, коли, завітавши до п.Крупи із запрошенням, побачила на столі відкриту книгу “Благословен, хто йде”. І нема в тому дива, бо пан Любомир – Левкович.. Кожен тернополянин пам’ятає поета Левка Крупу. Наші посадовці читають. І це дає надію. Добре слово про книгу сказала доцент кафедри педагогіки Тернопільського педуніверситету Галина Груць. І не в тому справа, що доцент, а в тонкому розумінні літератури, високому читацькому смаку та доброму володінні матеріалом. А ще – ми з пані Галиною – подруги. Це той випадок, коли Фейсбук перетворює віртуальні стосунки на реальні. Окрасою вечора став виступ голови Тернопільської обласної організації Національної Спілки письменників України Олександра Смика. І його пісня – чудова, як усі, що він пише й співає. А потім ми з Тарасом трохи поспівали. Так, як удома – довгими зимовими вечорами. Дуже люблю Тарасові пісні – гарні тексти, покладені на оригінальні та вишукані мелодії. І як Тарас співає люблю.. А як я підмугикую – не дуже люблю, але так хочеться, що не можу втриматися. Хоч, мабуть, варто іноді. Виступ дуету – Леся Романчук-Коковська – Тарас Коковський. Наприкінці – неодмінна процедура – автограф-сесія. На жаль, не всім вистачило книжок.. але це нині не проблема – друкують швидко. І знову – прикраса вечора, музичні номери у виконанні колективу «Оберіг» Олексія Лещишина. Дякую людям, що фотографували і вели відеозапис – Юрію Дігаю та Володимиру Басализі. Повний запис презентації можна переглянути тут: https://www.youtube.com/watch?v=Aa8D8weW2rA&feature=youtu.be