Вхід

Вірте, нагорі нас Чують!

DSC_4786 [HDTV (720)]

Минув усього день, як виставила на сайті “Відкритий лист убивці”.. І його почули. Навіть не на землі – там, високо, на самісінькій горі.. Мабуть, мамин ангел приніс мамині сльози комусь дуже впливовому, в кого в руках – людські долі..

Для моїх дітей завжди настрашнішим було – засмутити маму. Не раз Наталочка зупиняла малого братика магічними словами: “Не роби цього, Сашунько, мама засмутиться..” І малий бешкетник зупинявся.

А тепер вийшло, що Сашко засмутив маму. Мама плаче. Мама плаче так довго.. Це неправда, що сльози висихають. Неправда. Джерело їх невичерпне.

Це не ти засмутив маму, синочку, ти не винен, ти ні в чому не винен. Винні ті люди, що грішать і не каються..

Буває так – ти довго б’єшся сам на сам із сильним ворогом, тебе зраджують ті, хто мав би захистити, чекають – ти от-от знесилишся і впадеш. Але в таку люту хвилину Господь посилає когось, щоб підтримав.

Господь чує нас, це правда. І посилає когось, щоб допомогти.

Сьогодні послав знімальну групу 1+1.. Вони готують фільм про ДТП з участю “мажорів”.

Хто такі “мажори”? Як на мене, це не конче діти депутатів чи прокурорів, зазвичай це діти заможних батьків, яким дали в руки кермо дорогої машини, а розуму та вміння її водити – не дали. Дали грошей – а совісті не дали. Дали відчуття безкарності, бо гроші, на їхнє переконання – всесильні, а думати про наслідки своєї поведінки не навчили.

Донести до них просту річ – за злочин мають нести покарання всі без винятку – справа суспільства.

Якщо я можу долучити свій голос до загальної справи оздоровлення суспільства, значить, мої сльози пролиті не в пісок, вони проточать, нарешті, той камінь байдужості правової (протиправової) системи.. І щось зміниться.. мусить змінитися..

Сьогодні ми були у Сашка, завітали до його кораблика..

DSC_4780 [HDTV (720)]

Читала “Синьооке диво”..

Потім знімали на місці події – на проспекті Степана Бандери.. І вулицею їхали автомобілі.. різні.. серед них – “Ауді-Q7″, щоправда не з номером 8888, з іншим.. Їхали люди у своїх справах.. Нехай кожен з них щасливо дістанеться домівки, нехай нікого не спіткає зустріч з убивцею за кермом..

Наприкінці поїхали до нас додому – знімали в моєму кабінеті, там, де я працюю..

DSC_4785 [HDTV (720)]

Сашко тут не жив.. Я втекла з дому, де прожила 20 років..  Тут ми із сином ділили сон і хліб, тишу й музику, тут у нас була одна на двох гітара і один на двох комп’ютер..  Невдовзі після похорону в нашій кімнаті обвалилася стеля.. ні, не вся.. овальний шматок просто над тим місцем, де стояла труна.. там, де було його личко..

мені постійно здавалося, що він згори дивиться на мене.. не змогла.. утекла..

вийшло так, що до Тараса..

Тепер у мене є справжній кабінет. Тут я можу писати.. А пишеться так важко.. Ніби забрав із собою половину серця мій хлопчик, а тієї, що залишилася, вистачило лиш на “Терен”..

DSC_4784 [HDTV (720)]

Він тут не жив. Але тут він ЖИВЕ! Тут живуть його ведмедики – білий – з Аляски, Панда – з Китаю, Коала – з Австралії, і “корабляцький” ведмедик-капітан – з корабля, на лапі – логотип “Princess Cruises”.  Ведмедики дуже допомагають – витирають лапками сльози..

Але що то поможе плакати. З ними треба битися, їм треба не давати спокою – людям, що сотворили нечуване у світі – покоління “мажорів”. Хай не вважають себе всесильними.

Сашко колись сказав: “Мамцику, в нашій сім’ї гроші заробляти буде мужчина. А ти будеш писати свої книжки”.

Я не знаю, що сказав Андрій Стефанів своїй мамі..  Він просто зробив її матір’ю убивці. А вона й досі вчить його брехати і викручуватись, замість того, щоб навчити прийняти покуту і “принести гідний плід покаяння”, як вчить Господь… Християни?

Але я добре знаю – добро перемагає. Завжди. Важко, повільно, але завжди.

Дякую Світлані та Віталію Павукам за їхню працю. Працьовите, мудре й добре подружжя.. Зазвичай вони за кадром. Погляньте їм в очі.DSC_4787 [HDTV (720)]

Сподіваюся, нас почують. Почують.. І там, нагорі, також.

 

 

734загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

5 Коментарі
  • Олександра
    Опубліковано 00:26h, 10 Лютий Відповіcти

    Дай Бог, таки почують.
    Дякую, пані Лесю, що нездаєтесь і не відступаєте!

  • Людмила
    Опубліковано 14:48h, 10 Лютий Відповіcти

    Колись давно прочитала про американку,син якої -токсикоман,після чергового “кайфування” з шкільними друзями (було раніше в молоді таке захоплення-дихати всякою хімією)мало не помер,вижив, але залишився інвалідом,приреченим на рослинне життя у візочку. . Так от,мама ,розбита горем ,знайшла в собі сили і об’їхала всі школи в США ,демонструючи дітям наслідки такого жахливого явища ,як токсикоманія. Важко їй було? Навіть боюсь уявити…
    Схиляюсь перед Вами,шановна Леся Романчук, за Вашу мужність пересилити свій біль і навіть своїм горем послужитися добрій та справедливій справі.

    • Леся Романчук
      Опубліковано 15:35h, 10 Лютий Відповіcти

      Мама цього хлопчика справді героїня. Боротися треба не з окремими людьми, а з явищем, завдяки якому множаться людські біди. Сталося так, що біда прийшла в наш дім. Але ніхто не захищений.. Хай думають, перед тим, як сісти за кермо, як натиснути на газ..

  • Віктор Лук'яненко
    Опубліковано 21:27h, 10 Лютий Відповіcти

    Шановна Пані Лесю, кому як не Вам знати що з цим явищем бореться і сама природа: адже Ви знаєте, що потомство нуворішів вироджується вже в третьому поколінні. Говорять, що то бог їх карає. Може воно й так, але я думаю, що це сама природа звільняється від скверни, вона має таку властивість — захищати людство від цієї погані і на протязі тисячоліть
    успішно справляється з своїми обов’язками…

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:41h, 10 Лютий Відповіcти

      пане Вікторе, поки їх природа виведе, вони нас зведуть зі світу.. сил вже ніяких немає..

Додати коментар