Вхід

Візьму твій біль

12022122_10207293662678285_1717583427_o

6540загальна кількість відвідувань,1відвідувань сьогодні

13 Коментарі
  • Romana
    Опубліковано 23:44h, 21 Лютий Відповіcти

    дуже гарно, дякую. Слухаю і плачу, бо саме такий у мене стан душі….

  • Люся
    Опубліковано 11:54h, 22 Лютий Відповіcти

    Ваш голос такий приємний, заспокоює

  • Любов
    Опубліковано 13:38h, 22 Лютий Відповіcти

    Лесюню, дякую. Тарасові теж… Він вписався в музику твого слова.

  • Неля Боженко
    Опубліковано 19:29h, 22 Лютий Відповіcти

    Дякую, пані Лесю!!!! Дякую за таку добру справу. Мабуть я пережила такий стан душі, вперше в житті. Ви доторкнулися таких, складно захованих струн моєї душі. Я навіть не уявляла про їх існування, так як весь час бігла, бігла голопом по-життю. Іноді зупиняючись від підставленої підніжки долі, щоб зализати рани і бігти далі.

  • Віктор Лук'яненко
    Опубліковано 08:18h, 23 Лютий Відповіcти

    Прослухав. Нарешті я зрозумів, що таке нірвана! Щиро дякую Вам за це, Пані Лесю!

  • Василь
    Опубліковано 16:01h, 09 Вересень Відповіcти

    Прослухав з задоволенням. Дякую, Лесуню. Ти – чудо.
    Заспокоївся. хочеться жити.

  • foldekniv spejder
    Опубліковано 01:18h, 09 Вересень Відповіcти

    Hi therе friends, how is the whole thing, and what you desire to say regarding this piece of writing, in my view its genuinely
    rеmarkable in support of me.

  • Іванна
    Опубліковано 18:02h, 21 Грудень Відповіcти

    Ваші слова торкнулись мого серця, яке відмовилось будь-кого слухати і чути і хіба вперше подумала над шляхом виходу з глухого кута, бо іне хотілось якось…Ви знаєте,про що говорите, Ви знаєте, як це робити, я Вас почула…Щиро дякую, пані Лесю, можливо, це початок цього шляху…

    • Леся Романчук
      Опубліковано 19:08h, 22 Грудень Відповіcти

      Дорога посестро, мені було дуже боляче і важко це писати.. і читати вголос.. Але я знала, що комусь це буде необхідно. З кожним болем треба жити. Якщо він зменшився хоч на краплинку, це вже маленька перемога. Ідіть цим шляхом.. повільно, крок за кроком..

  • Тетяна
    Опубліковано 11:55h, 15 Березень Відповіcти

    Дякую, пані Лесю. Зараз кожен з нас подумки у Харкові, Сумах, Чернігові, Бородянці, Ірпіні, Києві і у всіх пошматованих містах і селах України. Ми оплакуємо померлих молодих і красивих військових, цивільних..серед яких діти і дорослі…залізничників, які померли, коли вивозили людей…багато людей навіть не можна було належно поховати.. Всіх безумовно дуже шкода….дуже..

  • Олег Герман
    Опубліковано 16:13h, 15 Березень Відповіcти

    Відчути біль струни, пізнати смак голосу, торкнутися тиші погаслим криком… Думаю де ти є, Лесенько?… Гадав на крилі сторінки, а виявилося у мені… Глибоко-глибоко… Світло-світло… Березнево…. Дякую…

    • Леся Романчук
      Опубліковано 21:33h, 19 Березень Відповіcти

      Дякую, друже. Я тут, завжди близько, на віддалі крила. Нам зараз так важливо бути поруч.

Додати коментар